З початком російської війни та хвилею масової міграції українців до Чехії, у тутешніх школах почали створювати українські класи. Проте керівницвто кожної з чеських шкіл, що вирішили створити приватний клас, пройшли свій шлях. У тих умовах, у яких опинилися, як державні, так і приватні навчальні заклади, доводилося все швидко вирішувати та влаштовувати. Тобто шукати вчителів, приміщення, необхідні матеріали та інше.
У кожної школи своя історія
Редакція ProUkraїnu побувала в приватній школі ScioŠkolа у районі Жижков у Празі. ScioŠkolа – платна та має початкові школи у всій Чехії та середні – тільки в Празі. Зважаючи на повномасштабне вторгнення РФ, працівники у швидкі терміни створили безкоштовні українські класи. Згідно з даними ScioŠkolа, загалом у них навчається понад 150 українських учнів.
Школа у Жижкові невелика, проте навколо гам, як у вулику, діти бігають, спілкуються, кожен чимось зайнятий. В одних приміщеннях тривають уроки, в інших – куховарять, відпочивають або розважаються.
Кабінет директорки школи Маркети Главачової на найвищому поверсі з завжди відчиненими дверима. Вона розповіла, що створити український клас вирішили, тому що відчували в цьому потребу.
“Ми собі уявили, як вони приїжджають до чужої країни, де, власне, нікого не знають, не розуміють, як тут усе працює і проживають травму через те, що довелося тікати. Розмовляючи з колегами, ми вирішили, що діти потребують чимшвидше знайти місце, куди зможуть приходити і проводити час, частиною якого можуть стати”, – каже директорка.
Щоби знайти українських школярів, ScioŠkolа приєдналася до вже відомого сайту з пошуку шкіл для українських дітей – shkola.cz. Упродовж весняних канікул приблизно 20 українських родин записалося до школи. Пізніше знайшли й вчительку з України. Тиждень після канікул діти вже змогли ходити до школи. Цікаво, що школа вирішила створити саме окремий клас, а не інтегрувати дітей до чеських класів. “Ми вирішили, що в цих умовах діти потребують вчитися рідною мовою”, – так пояснює рішення школи Маркета Главачова.
Як працює український клас
Уперше, коли я зайшла в український клас, побачила абсолютно різних дітей не тільки за характером, що природно, а й за віком. Почувши, що я журналістка, вони почали перешіптуватися: “Потрібно розмовляти українською”. Тобто це діти з різних регіонів України, дехто розмовляє російською, дехто українською. Є навіть одна дівчинка з Дніпра, яка українську мову спочатку зовсім не розуміла. У кожного свої причини приїзду до Чехії, у багатьох батьки залишилися в Україні. На моє питання, чи подобається їм у Чехії, половина вигукувала «Так!», а інша «Ні, ми хочемо в українську школу». Загалом у класі 12 дітей, дехто вже повернувся в Україну.
Майже всіх предметів їх навчає вчителька Світлана Іванко. Також є дві вчительки чеської мови: одна для граматики, інша для розмов. Загалом діти вивчали чеську мову п’ять разів на тиждень. Та відвідували різні гуртки. Один із них має назву “Koleje”, де вони перебувають спільно з учнями-чехами.
Що стосується методу навчання та загалом предметів, то діти продовжують вчити українську мову та літературу, математику, англійську мову, а також інтенсивно чеську. За місяць-два вони вже можуть спілкуватися про щось елементарне та читають. Значний вплив має і чеська система освіти. Світлана наголошує, що вона не може сказати, де краще навчання: в Україні чи в Чехії – тут інший підхід.
“Моєму старшому сину 17 років. Він пішов навчатися теж у Чехії. Зважаючи на знання одногрупників, він каже, що математика у нас вищого рівня, а природничі науки краще знають чехи, бо їм подають їх у цікавій формі”.
Вчителька теж тікала від російської війни
Світлана Іванко потрапила на місце вчительки випадково, шукаючи школу своєму середньому сину. Вона приїхала до Чехії на початку березня з Київської області з трьома дітьми. Їхати довелося п’ять днів, без можливості зупинитися, бо навколо тривали обстріли та були міни.
Коли Світлана із сином приїхала на зустріч у школу, то під час презентації українського класу, прозвучало питання: “Хто буде вчителькою?”. Директорка відповіла, що поки невідомо. Після зустрічі Світлана підійшла й запропонувала себе на місце вчительки, оскільки має вищу освіту, досвід вчителювання та потребує роботу. З розмови з директоркою, ввесь клас тримається саме на Світлані і вони дуже задоволені, що так сталося.
Психічний стан дітей
Щодо психічного стану дітей, то вчителька переконана, що всі українці, й дорослі, й діти, нині “поранені”.
“Вони ж діти, вони важко входять у це становище, але потім легко й виходять. Їм потрібна любов. Не тиснути. В Україні, як вчителька, я б поводила себе по-іншому, я, мабуть, була б більш суворою, більше вимагала. Тут я даю їм більше свободи, можливостей для адаптації”.
За її словами, дітям дуже допомагають різні екскурсії, які ті чи інші чеські організації надають безплатно. Зазвичай, досить написати листа й ще жодного разу дітям не відмовили.
Серед порад Світлана виокремила те, що стан дитини дуже залежить від настрою батьків. Також справжня проблема, те, що наразі батьки опинилися перед черговим вибором, що робити далі. Багато хто думав, що до цього часу вже повернеться додому.
А що далі?
Часто батьки, які нарешті знайшли школу для дітей, тепер знову опиняються перед пошуком. Адже навчальний рік завершуються, а чеські школи здебільшого зобов’язалися взяти дітей тільки до кінця навчального року 2021/2022, без будь-яких гарантій у майбутньому. Ніхто не готовий фінансувати такі класи.
У класі є одна мама, Ірина Випорхонюк, зі східних регіонів України. У школу її донька потрапила випадково, через знайому. Наразі донька проходить й українську програму онлайн, і ходить до чеської школи. Поки що сім’я не планує повертатися додому. Тож Ірина в пошуках нової школи для своєї доньки. Вона особисто писала листи в різні школи в Празі, де отримала стандартну відповідь: “Місць немає”. Вона писала далі, аж до Департаменту освіти Праги. Звідки отримала не зовсім обнадійливу відповідь.
“Є там така пані Ольга Орест, яка займається розподілом дітей по школах. Вона мені подзвонила й сказала, що, на жаль, ситуація така, що в школах дійсно немає місця. Також вона додала, що зараз складають списки дітей, які точно знають, що будуть продовжувати вчитися з вересня. І коли ці списки будуть готові, то нам передзвонять”, – розповідає Ірина.
Наша редакція зверталася до Департаменту освіти Праги, з питаннями, якою є черга очікування на місце в школі в цей момент та як це будуть вирішувати. Проте наразі жодної відповіді ми не отримали.
З огляду на критичну ситуацію з місцями в школах, у ScioŠkolа вирішили, що вже не будуть продовжувати окремий український клас. Однак батькам запропонують альтернативу.
“Ми спробуємо запропонувати ті чеські класи, де маємо вільні місця. Щоби діти змогли пройти стандартний процес прийому до нашої школи. Якщо вони пройдуть, але не матимуть змоги оплатити школу, ми будемо розмовляти з батьками, яку знижку на оплату вони потребують. Ми будемо з кожним спілкуватися індивідуально й знижка може бути й до 95%”.
Висновок
Чеські садки, школи, гімназії та університети намагалися максимально допомогти українцям продовжити навчання. Наразі незрозуміло, як Чехія планує влаштовувати українських дітей у садки та школи на прийдешній рік, якщо місць у деяких регіонах не вистачає і для чехів.
У групах для іноземців у соцмережах лунають заклики максимально записуватися в чергу. Оскільки від кількості охочих залежить рішення певних дитсадків та шкіл про розміщення дітей.
Читайте також:
