Вже за декілька днів у Чехії відбудуться довгоочікувані вибори президента. Передвиборча кампанія кульмінує, основні кандидати викристалізувалися, у студії газети “Блеск” відбулися дебати. Чеське радіо та ряд інших мас-медіа опитували кандидатів на тему закордонної політики. Вона, звісно, одразу ж розуміє під собою тему України, а точніше російської військової агресії проти України.
З дев’яти кандидатів лише п’ятеро однозначно підтримують наявну дипломатичну, фінансову та військову допомогу атакованій Україні. Різко проти — один. Інші недостатньо конкретно відповіли. Кандидати також відповіли, як вони уявляють відносини з Китаєм, чи вважають його загрозою або можливістю для бізнесу.
Кандидати: дев’ять осіб
Кандидати на посаду президента Чеської Республіки – відомі політики, активісти, науковці, але деякі прізвища мало що скажуть громадськості: дипломат та сенатор Павел Фішер, Ярослав Башта (від праворадикальної SPD), профспілковий лідер Йозеф Стржедула (зняв свою кандидатуру 8 січня на користь Дануші Нерудової), генерал армії Петр Павел, лікар, колишній ректор Карлового університету Томаш Зіма, колишня ректорка університету імені Менделя в Брні Дануше Нерудова, колишній бізнесмен та прем’єр-міністр Андрей Бабіш (від партії ANO), підприємець у сфері інформаційних технологій Карел Дівіш та лікар, сенатор та громадський активіст Марек Гілшер.
У рамках передвиборчого опитування Чеське радіо задало усім кандидатам на посаду президента анкету, яка містила питання, пов’язані з повноваженнями глави держави.
Дівіш та Гілшер підтримують Україну
Перше питання другої частини президентської анкети було присвячене ставленню чехів до війни росії проти України. Йшлося про те, чи підтримують кандидати продовження дипломатичної, фінансової та військової допомоги атакованій країні та як, на їхню думку, має виглядати військова підтримка України в майбутньому.
Кандидати Карел Дівіш, Марек Гілшер, Павел Фішер, Дануше Нерудова та Петр Павел чітко висловилися за продовження дипломатичної, фінансової та військової допомоги Україні.
«Підтримка України має сенс у всіх цих напрямках», – коротко відповів Дівіш для радіо.
Сенатор Гілшер був багатослівнішим. За його словами, допомога Україні має тривати, “доки вона не буде звільнена і не буде відновлена її територіальна цілісність у кордонах 1991 року”. Він також підкреслив роль Європейського Союзу та його допомогу у післявоєнній відбудові країни, а також військову допомогу з боку країн НАТО. “Саміт НАТО у Вільнюсі 2023 року має чітко визначити перспективу членства України”, – сказав він. Він додав, що також підтримує навчання українських військових на чеській території та постачання зброї в Україну. “З настанням зими зростає також важливість допомоги цивільному населенню, яке через пошкоджену або зруйновану інфраструктуру опинилося у надзвичайно складних умовах життя”, – каже Гілшер.
Гілшер – найбільш проукраїнський кандидат
Треба нагадати, що лікар Марек Гілшер (нар. у 1976 році) відомий саме своєю чіткою проукраїнською позицією. У жовтні 2014 року він разом із іншим активістом голландського походження Отакаром ван Ґемундом на прес-конференції уряду роздягся до половини тіла. На тілі фломастерами були зроблені написи “Не будьте з путіним”, “Захищайте свободу, а не паштети” про необхідність підтримки України, синьо-жовті барви, в руках активісти тримали прапори НАТО та ЄС. У своїй заяві група, яка тоді назвалася oMen, критикувала тодішнього соціал-демократичного прем’єра Богуслава Соботку за стримане ставлення до антиросійських санкцій. Гілшер вже тоді виступав за постачання Україні зброї для захисту територіальної цілісності та суверенітету.
Такою залишалася його позиція протягом років, коли він у попередніх президентських виборах отримав майже 9 відсотків голосів, а згодом став сенатором. Цього разу Гілшер практично не проводив президентської кампанії, оскільки відмовлявся від великих спонсорів, а покладався лише на дрібних. На початку жовтня минулого року Гілшер власним коштом поїхав в Україну. В Миколаївську область він доставив гуманітарну та військову допомогу на мільйон чеських крон. Половина з цієї суми була виділена фірмою Isolit-Bravo з Яблонця над Орліці. Її власник Квідо Штєпанек також вже тривалий час, від 2014 року, підтримує Україну та її намагання вступити до євроатлантичних структур.
Фішер – за постачання Україні зброї, але є “але”
Інший кандидат, також сенатор Павел Фішер відповів, що для виживання України необхідні тісна єдність і співпраця між державами НАТО та активне залучення всього ЄС. «Я підтримую навчання солдатів. Переговори про вступ до НАТО ще не стоять на порядку денному», – додав Фішер, додавши, що частину території України окуповує ядерна держава, що може означати загрозу безпеці Чехії.
Кандидати Нерудова і Павел також хочуть допомагати Україні у вигляді поставок зброї або гуманітарної підтримки. «Україна мужньо захищається від російської агресії і таким чином бореться за нашу свободу. Ми повинні продовжувати допомагати Україні. Ми повинні продовжувати постачати озброєння та військову техніку, щоб українці могли захищатися від нападів Росії. Також варто зосередитися на гуманітарній допомозі, яка допоможе жителям України, наприклад, у відновленні електропостачання», – заявляє Дануше Нерудова.
Єдина жінка серед кандидатів
Кандидати – переважно чоловіки, і Нерудова як єдина жінка має непогані шанси стати президенткою Чехії. Очевидно, свою роль грає те, що президентка сусідньої Словаччини Зузана Чапутова у Чехії також користується чималою популярністю. Однак Нерудова — не Чапутова. Все професійне життя вона викладала економіку у брненських школах. У 2018-2022 роках була ректоркою аграрного та лісотехнічного університету імені Йоганна Ґреґора Менделя. Саме під час її перебування на посаді ректорки у Національного акредитаційного комітету виникли запитання, чому деякі студенти змогли надзвичайно швидко отримати титул доктора. Комітет вважає, що у той час в університеті часто порушувались закони, постанови уряду та власні правила. Цей скандал дещо похитнув рейтинг Нерудової у президентській кампанії. Але Нерудова якось в одній із дискусій зазначила, що “уряд би не мав тільки їздити до Києва та перейматися українцями, а й влаштувати виїзне засіданні і у чеських регіонах.
Генерал Павел – за повну підтримку України, хоч донедавна і не вірив у перемогу
«Україна є суверенною країною з демократично обраним урядом, яка зазнала насильницького вторгнення з боку Росії. Росія повинна програти в Україні, тому що будь-який успіх вона сприйматиме як слабкість Заходу. Це також означатиме ризик для нашої безпеки в майбутньому. Тому ми маємо й надалі підтримувати Україну. Конкретна форма підтримки має залежати від того, яка саме допомога потрібна Україні, про що просить її уряд і що ми та наші союзники можемо надати. І це в тому числі й постачання зброї. Його переривання означало б, що українська армія зазнала б більших втрат і Україна як незалежна держава зрештою припинила б своє існування», – застерігає Петр Павел.
Генерал Павел є одним із фаворитів на посаду чеського президента. Професійний військовий, який почав служити в армії ще за часів соціалістичної Чехословаччини. Відповідно, був членом Комуністичної партії, за що йому неодноразово дорікали критики. Після Оксамитової революції служив у військовій розвідці, діяв на терені колишньої Югославії та в Катару під час війни в Іраку. Згодом був начальником генерального штабу чеської армії, а у 2015 році став на три роки головою військового комітету НАТО. І хоча на той час він розумів, що росія становить навіть більшу загрозу, ніж терористична Ісламська держава, він був скептичним і щодо України, яка вже тоді зазнала московської агресії в Криму та на Донбасі.
“Я б не посилав зараз зброю в Україну”, – заявив він під час розмови із “Денніком” у березні 2015 року. Скепсис, яким скористалася російська пропаганда, проявився у нього навіть у березні 2022 року, коли московські війська оточували Київ та знущалися над місцевим населенням його околиць. Він казав, що росія скоює військові злочини, оцінював, що Україна так довго і так сильно обороняється від набагато сильнішої росії, що Україні потрібно допомагати. Але водночас припустив, що “Україна цю війну виграти не може”. Очевидно, на той час він все ще вірив у можливість якихось переговорів і домовленостей заради зупинення боїв.
Колишній антикомуніст та екс-посол в Україні – з українофобськими та євроскептичними поглядами
Дещо іншу позицію займають чотири інші кандидати — Андрей Бабіш, Ярослав Башта, Йозеф Стржедула та Томаш Зіма. Вони або відмовляються допомагати Україні, або не відповідають конкретно.
«Я підтримую мирні переговори, а не війну», — відповідає Башта цілком у дусі партії SPD. У відповіді для Чеського телебачення Башта був поміркованішим: «Це питання, пов’язане з нашими союзницькими зобов’язаннями, тому я б сприймав його як одне з основних». У дебатах на CNN Prima news він припустив, що Україна має погодитися із вимогами путіна та відмовитися від окупованих територій: «Я вважаю, що навіть поганий мир кращий за війну. Я був би категорично проти відправлення наших сил за межі Чехії на чужу війну», — сказав Башта, додавши, що прийме мир навіть у разі скорочення України. «Це те, що приносить кожна війна. Якщо озирнутися назад, у випадку Корейської війни було 157 різних переговорів, перш ніж вони закінчилися компромісом. Це типовий приклад поганого миру», – сказав депутат від SPD.
Колишній посол в Україні – і різко проти України
Ярослав Башта — дуже суперечлива особистість. В часи “нормалізації” був активістом студентського руху, за що комуністичний суд ув’язнив його на 2,5 року. Археолог Башта був змушений працювати простим робітником аж до падіння комунізму наприкінці 1980-х. Утім, він став дисидентом: підписав правозахисну Хартію 77. Після Оксамитової революції очолював так звану люстраційну комісію з метою очищення влади від співробітників комуністичної розвідки STB. Згодом став дипломатом — був послом Чехії у москві, де перебував від 2000 до 2005 року, а у 2007-2010 роках очолював дипломатичну місію Чехії у Києві.
Посаду чеського посла в Україні покинув нібито за станом здоров’я. Та він вже перебував під слідством антикорупційної поліції у зв’язку із запровадженням для українських громадян платної реєстрації на прийом до чеського консульства для подання заяв на отримання чеських віз. Після цього колишнього антикомуніста Башту наче підмінили. Він став займати різко проросійські погляди, у конспірологічних мас-медіа часто вихваляв діяльність путіна, зі скептицизмом ставився до євроатлантичних амбіцій Києва. Та й не лише Києва — він виступає різко проти Європейського Союзу аж до таких радикальних кроків, як вихід Чехії з ЄС, так званий “czexit”. Такі погляди не співпадали із поглядами тоді впливової соціал-демократичної партії ČSSD, і Башта, зрештою, перейшов до праворадикальної популістської SPD під проводом Томіо Окамури. Ця партія і висунула Башту на посаду чеського президента.
Нечітка позиція
“Було б ідеально, щоб агресор повернувся до своєї країни, був би мир і можна було б зайнятися чимось іншим, тобто відновленням України як такої”, – відповідає Стржедула. «Що стосується допомоги в найближчі місяці, то я б спочатку ознайомився, якою є фактична допомога. Не тільки тим, що ми чуємо в ЗМІ, але більш детально. Як йдуть кошти, як все насичується, як задіяні окремі країни, які типи зброї туди постачаються, які дії Чехія проводить щодо України”, – додав він. Стржедула, зрештою, відмовився від участі у виборах.
Томаш Зіма висловився в подібному дусі: «Потрібно діяти в згоді із союзниками, шукати шляхи, які відповідають можливостям та інтересам Чехії. У цій ситуації Європа, Чехія і НАТО повинні спільно допомагати. Ми повинні бути на боці загарбаної країни. Кожна війна закінчується переговорами. Це мають бути переговори з боку НАТО, України та Росії. Це будуть довгі переговори», – вважає колишній ректор Карлового університету Томаш Зіма.
Бабіш: координуватися із ЄС та НАТО
Кандидат Андрей Бабіш є одним із найвідоміших чеських політиків. Колишній міністр фінансів та прем’єр-міністр, власник холдинґу “Агроферт” відповідає дуже розпливчасто: «Ми повинні координувати допомогу з країнами ЄС і НАТО», — лише сказав він.
Бабіш на початку широкомасштабного вторгнення засудив путіна, мовляв, не розуміє, “для чого він напав і що цим він хоче досягти”. Але загалом уникає відповідей на українську тематику. Бабіш пов’язаний і родиною з Україною, його мама народилася у німецькій сім’ї в Ясіні на Рахівщині, яка тоді належала Чехословаччині. Будучи прем’єр-міністром, у 2019 році він відвідав Київ, зустрівся із новообраним президентом Володимиром Зеленським, засудив анексію Криму. “Немає іншого шляху, ніж відновлення української територіальної цілісності мирним шляхом”, – заявив тоді Бабіш. Утім, той же окупований Крим фігурує у ряді Бабішових скандалів, зокрема з викраденням його сина, який налаштований проти батька. Бабіш є одним із фаворитів президентської гонки, і саме зараз відбувається над ним суд у довготривалій справі навколо вілли “Гніздо лелеки”. Судами Бабіш виправдовується і практично не бере участі у передвиборчих дискусіях.
Китай як загроза…
Ви бачите Китай більше як загрозу чи як можливість для бізнесу? Відповіді на це запитання багато в чому копіюють кандидати у попередній відповіді. Кандидати на Празький Град, які однозначно висловилися на підтримку України, сприймають Китай більше як загрозу. Хоча й з іншою інтенсивністю.
Найрізкішим виявився, знову ж таки, Марек Гілшер. «Китай — тоталітарна комуністична диктатура, де відбуваються постійні порушення прав людини», — відповів він. Китай він вважає «системним суперником» Заходу, який використовує «стратегічну корупцію», щоб підірвати демократичне прийняття рішень у Чехії.
За словами Дануші Нерудової, Китай є однією з найбільших глобальних загроз. «Ми не повинні недооцінювати Китай, як ми зробили з Росією. Протягом багатьох років ми бачимо, як Китай намагається впливати на власну користь події в Європі та зміцнює свій вплив в Африці».
Петр Павел відповів, що сприймає Китай як загрозу безпеці в довгостроковій перспективі. “Китай стоїть на зовсім інших цінностях і засадах, його стратегічні цілі абсолютно не збігаються із нашими, – вважає Павел. – Що стосується можливостей для бізнесу, то вони точно є. Але у нас ще немає великої бізнес-біржі, і я не бачу в цьому великого потенціалу».
Павел Фішер вважає Китай “загрозою нашій безпеці”. Однак він не виключає торгівлі з Пекіном: «Торгуючи, ми повинні бути обережними, щоб не поставити під загрозу безпеку громадян і наш суверенітет», – зазначив він.
…і як “майстерня світу”
Є кандидати, прихильніші до Пекіну. «Китай — це і те, і інше. Величезний діловий партнер і водночас нова сила, яка захоче мати відповідну позицію на світовій арені», – відповів Карел Дівіш. Але додав: «Давайте не робити тієї ж помилки, що сталася з Росією. Тому давайте торгувати, але так, щоб ми не були залежними від Китаю».
Йозеф Стржедула коротко відповів, що також сприймає Китай як загрозу. Навпаки, Ярослав Башта назвав країну «майстернею світу, з максимальними можливостями для бізнесу». Він не згадав про можливі мінуси, так само як і Андрей Бабіш. «Ми повинні поводитися так само, як інші члени ЄС у наших відносинах з Китаєм, – сказав колишній голова чеського уряду. – У нас багаторічний від’ємний торговельний баланс, ми імпортуємо в 10 разів більше, ніж експортуємо, тому потрібно прагнути зробити торговельний баланс більш збалансованим».
Хоча Томаш Зіма назвав Китай «глобальною проблемою», важко дізнатися, що він думає про цю країну. «Китай є викликом для стійкості та можливостей демократичних країн. Це глобальна проблема, ми маємо переконати інших, що наш спосіб прийняття рішень і спільного життя безпечніший для розвитку світу та економічно вигідніший для всіх», – відповів він.
У 2019 році керівництво Карлового університету на чолі з Зімою зіткнулося з критикою через контракт із компанією Home Credit із групи PPF спочилого мільярдера Петра Келлнера, яка також має потужну присутність у Китаї. Зіма тоді вибачився за те, що не спрогнозував реакцію на укладення контракту, і робота Чесько-китайського центру Карлового університету була припинена.
Читайте також: Репетиція президентських? Вибори до чеського Сенату та українське питання
