Текст: Лукаш Воячек
Чеська бізнесвумен Міхаела Махарік та її партнер по бізнесу та у житті Маркус Ціупек продовжують займатися бізнесом в Україні, попри те, що він ускладнений війною. З лютого минулого року парі чеських підприємців доводиться постійно боротися з наслідками нищівного російського вторгнення. Займається проблемами з електроенергією, призовом співробітників в армію, зупинками роботи через повітряні тривоги. Та покидати Україну Махарік і Ціупек не планують.
Її історія показує, наскільки високий геополітичний ризик доводиться нести інвесторам. Які ще випробування чекають на Європу та світ? Серед найсерйозніших – міграція, зміна клімату та несприятливий розвиток демократії.
Вісім років життя
«Ми з партнером Маркусом вирішили залишитися. Ми будували тут бізнес з нуля. На це пішло близько восьми років нашого життя. Ми не хочемо просто викинути це все», — каже Міхаела Махарік, вітаючи репортерів чеського економічного щоденника e15 на заводі своєї компанії Time & Space у місті Стрий, що у Львівській області на заході України. Незважаючи на описані нею сумні переживання, ця сорокатрирічна елегантна жінка виглядає неймовірно спокійною. Абсолютно відкрито відповідає навіть на найнеприємніші запитання. Хоч фізичних боїв на заході України немає, але авіаудари час від часу загрожують жителям і тут. «Я не боюся. Я б не змогла тут нормально функціонувати», – зазначає Махарік.
Вона керувала двома компаніями в Україні – згаданою Time & Space — виробництво кабельних джгутів для автомобілів і побутової техніки. Агенція Top People була посередником у працевлаштуванні українців у Чехії, переважно у промисловості. Вона допомагала знайти працівників на такі підприємства, як Continental або Trelleborg.
Україна як величезний і культурно близький ринок
Чеська бізнесвумен чесно зізнається, що спочатку в Україну її вабила переважно дешева робоча сила. «До війни місцеві жителі мали ще нижчі вимоги до зарплати, ніж, наприклад, серби чи македонці. Україна має понад сорок мільйонів жителів, це величезний ринок. Крім того, вона культурно ближча до нас, ніж Туреччина, Китай, Індія та інші великі країни з низькою вартістю робочої сили», – перераховує аргументи Махарік. Зарплата мануальних робітників тут приблизно на сімдесят відсотків нижча, ніж у Чехії. Енергія також значно дешевша.
Підприємців спіткали безпрецедентні енергетичні проблеми. «Минулої зими були часті відключення електроенергії. Ми придбали власний генератор. Роботу ускладнювали постійні сирени, через які довелося перервати виробництво, а працівники бігли ховатися в укриття. Але цим ви втрачаєте години виробничого часу», – скаржиться бізнесвумен. Пізніше вона провела серед працівників голосування, і вони самі вирішили, що працюватимуть навіть під час можливих авіанальотів.
Плинність кадрів
Останнім часом підприємців турбує висока плинність кадрів. Коли почалася війна, українським чоловікам віком від 18 до 60 років одразу ж заборонили залишати країну. «Раніше дуже успішна компанія Top People була фактично змушена закритися», — згадує Махарік, на мить виглядаючи трохи серйозніше. «Багато наших людей втекло в країни Заходу. Чоловіків армія забирає на війну. Тому ми маємо постійно адаптуватися, щоб фабрика продовжувала працювати», – каже Махарік.
Вона їздить в Україну зі своєї резиденції в Брно щонайменше раз на місяць. І без блокади кордону, яка почалася восени цього року, на межі Польщі та України регулярно утворювалися великі черги. Автомобілі проходили суворий, але повільний подвійний контроль як з польського, так і з українського боку. За тієї, “нормальної” ситуації, він тривав чотири-шість годин, іноді довше. А через блокаду період очікування вимірюється днями і тижнями, тому вантажівки часом їдуть в об’їзд через Угорщину і навіть через Румунію.
Виробництво навіть під час тривоги
Time & Space – одна з небагатьох чеських компаній, яка з 2017 року має власний завод в Україні. Він виробляє пучки кабелів для подушок безпеки, ременів безпеки або побутової техніки. Кінцевими клієнтами є, наприклад, виробники автомобілів Audi, BMW, Škoda Auto, Volkswagen або виробник пральних машин Whirlpool. До війни тут працювало майже триста місцевих жителів. Проте внаслідок російської агресії довелося обмежити виробництво. Кількість працівників скоротилася до нинішніх 105 осіб. Змінився й їхній склад.
Якщо раніше на Time & Space працювали переважно чоловіки, то тепер майже виключно — жінки. «Буквально минулого тижня армія забрала у нас ремонтника Віктора. Його просто посадили в машину і відвезли. Як роботодавці, ми нічого не можемо з цим вдіяти, – каже Міхаела. – Кожен, хто хотів воювати, давно пішов сам. Це означає, що молоді хлопці, які ще залишилися в місті, мало звертаються по роботу. Ми повинні були б їх офіційно оформляти, а отже, наражати себе на ризик ранішого призову”. Від військової служби захищені лише працівники критичної інфраструктури держави, наприклад електростанції чи лікарні. Люди теж тікають на Захід. Таким чином, плинність кадрів значно вища, ніж у минулому.
Придбали генератор
Всупереч тому, що через війну оборот компанії впав приблизно на п’ятдесят відсотків, виробництво на заводі не припинилося. «Ми раді, що можемо дати роботу місцевим жителям. Багато українських компаній повністю припинили діяльність і чимало людей втратили засоби до існування», — каже Маркус. Його слова підтверджують і самі співробітниці під час екскурсії заводом.
Минулої зими заводу довелося боротися з перебоями з електроенергією. «Завдяки генератору навіть у разі повного знеструмлення завод тепер може працювати без обмежень до кількох днів», — стверджує Маркус. В останні місяці виробництво також переривали постійні сирени. «Спочатку ми зупиняли виробництво, ховалися в укритті. Але потім співробітники вирішили працювати навіть під час авіанальотів», – описує Міхаела.
Чеський «бізнес-кластер»
На труднощі вона вирішила відповісти «контрнаступом». «Я зараз думаю двояко: що добре для бізнесу, а що — для України. Тому ми зараз у Стрию ми запускаємо новий проект SynergiFactory, в рамках якого хочемо залучити до Стрия більше чеських компаній. Ми можемо надати їм виробничі площі, наші знання і досвід з місцевого ринку, юридичні чи податкові консультації, щоб вони з самого початку могли успішно вести бізнес в Україні, – пояснює вона. – Найкраще, що зараз можуть зробити західні компанії для цієї країни, — створити тут нові робочі місця, щоб українці не тікали за кордон і місцева економіка ставала на ноги. Таким чином ми допоможемо бізнесу і цій країні», — додає підприємиця.
За словами Маркуса, пропозиція особливо підходить для невеликих компаній, які самі не мають необхідної потужності та ноу-хау для розширення. «Ми можемо допомогти їм абсолютно всім, що їм потрібно. З працевлаштуванням і навчанням відповідних працівників, з митним контролем, з логістикою… Завдяки нам вони можуть почати тут виробництво протягом кількох тижнів», – пояснює він.
Європейська ментальність
Пара підприємців впевнені, що на заході України є що запропонувати чеським колегам. «Це все ще надзвичайно дешева робоча сила та загалом дуже низькі експлуатаційні витрати. Навіть енергоємні підприємства тут коштують близько семи євро за годину виробництва. У Чехії лише на зарплату можна витратити близько одинадцяти євро. Місцеві працівники набагато охочіше працюють понаднормово та працюють у свята та вихідні», – каже Міхаела.
«Українці мають європейську ментальність і культурно ближчі до нас, ніж турки, китайці та інші великі держави з дешевою робочою силою. Я думаю, що Україна має потенціал стати виробничим центром Європи», – як і Міхаела, переконаний Маркус. За словами підприємців, тут ризик війни низький. «Ми лише за сотню кілометрів від польського кордону, який українська влада ніколи не зможе закрити. Це б поховало місцеву економіку. І росіяни також не можуть його перекрити, тому що ризикують, що їхні ракети впадуть на територію НАТО. Таким чином імпорт і експорт працюватимуть у будь-якому випадку, – вважає Маркус. – Безсумнівно, що поки триватиме війна і не буде відновлено авіасполучення, захід країни буде локомотивом української економіки. Він є найкращим регіоном для іноземних інвестицій. Тому що далі 500 кілометрів до Києва возити значно дорожче і ризиковано».
Однак, на думку Маркуса, вітчизняним компаніям не варто безпідставно зволікати з виходом на український ринок. «Єдине, чого ніхто не може передбачити, — як зміниться ціна робочої сили в Україні після завершення конфлікту, коли сюди повернуться біженці із західних країн, оснащені мовами», — підсумовує він.
Читайте також: Сирени найбільше заважають розвитку підприємства та виробництву, каже у Стрию чеська бізнесвумен Міхаела Махарік
