Текст: Ондржей Стратілік
З можливим вступом України до Північноатлантичного альянсу (HATO) позиція Чехії також би швидко змінилася. Прагу очікують набагато складніші завдання. Після останнього саміту альянсу у Вільнюсі з’явилася низка карикатур, мемів чи жартів, які реагували на невизначеність навколо вступу України до Північноатлантичного альянсу. Вони малювали той саміт як домашню вечірку, де країни-учасниці веселяться разом, а сумний чоловік з українським прапором на лобі залишається самотнім у кутку.
Чого очікував Київ від саміту – очевидно. Навколо нього гучно танцювали багато місяців. В ідеалі – твердий графік із чітко визначеними кроками на шляху до повноправного членства в HATO. Якою була б роль Чехії після можливого вступу України до НАТО? Про це пише Ондржей Стратілік на сторінках чеського економічного видання E15.
Єдине східне крило
Керівництво альянсу ніякого графіку не представило, але очевидним є один факт. Коли українська армія, з допомогою західних технологій, вижене путіністів, НАТО зміниться на пакт близьких та ближчих держав. Після можливого входження України роль Чехії суттєво посилиться. Буде створено достатньо широку та охоронювану буферну зону, щоб росія залишалася ізольованою і не могла отак зі дня на день знову напасти на сусідню країну. Тоді штаб-квартира НАТО в Брюсселі розпочне процес вступу України.
Коли це станеться, роль Чехії в Північноатлантичному альянсі також швидко зміниться. Незважаючи на те, що пакт зовні виглядає відносно єдиною одиницею, він логічно функціонує на основі партнерських відносини. У довгостроковій перспективі переважно ті союзники, які близькі один до одного в інших сферах, також співпрацюють один з одним.
І тому, наприклад, Прага відносно тісно співпрацює з Берліном чи Братиславою, а зв’язок з Анкарою, Копенгагеном чи Афінами незначний. Їхні солдати зустрічаються лише на навчаннях альянсів чи під час закордонних місій. І розвиток відносин між Чехією та Україною також слід спостерігати через цю призму.
Раніше відносини між Чехією та Україною не були такими жвавими
Треба сказати, що в минулому дві країни не були значущими партнерами в дипломатії та глобальній оборонній політиці. Найбільш очевидними були, мабуть, лише історичні зв’язки Праги із Закарпаттям і, після 1989 року, приплив дешевої робочої сили з українськими паспортами. Однак після 24 лютого минулого року все кардинально змінилося. Між Прагою та Києвом народився надзвичайно тісний зв’язок. І Чехія не єдина. Майже все східне крило Північноатлантичного альянсу має досить важкий досвід домінування Москви та кілька десятиліть васалітету. Одразу після вторгнення в Україну ці країни зрозуміли, про що йдеться у війні Путіна, і почали максимально допомагати Україні.
І це саме та платформа, на якій народжуватиметься позиція Києва в HATO. Про це свідчить внутрішній розвиток альянсу в останнє десятиліття, коли США стрімко залишають позицію геґемона і «того-хто-всім-і-скрізь-допоможе і надішле-війська». Таким чином, альянс розділений на менші, більш незалежні острови.
Тому Прага повинна готуватися до того, що входження України до альянсу суттєво вплине на неї. Більш ніж зрозуміло, що діяльність НАТО щодо України не може обійтися без чеської участі. Якщо, наприклад, одного разу в Україні буде створено міжнародну місію, метою якої буде стримування росії від подальших завойовницьких і різких війн і підтримання миру на європейсько-азійському кордоні, чеська армія відіграватиме значну роль у них.
Для цього, насамперед, Чехії необхідно буде підготуватися до ролі впевненого в собі і надійного міжнародного гравця. Бо саме цього вимагатиме від неї майбутній устрій і облаштування Європи після завершення кампанії путіна проти України.
Фундаментальним залишається питання про те, чи готовий оборонний комплекс технічно та психологічно до цього. Курс, який взяла армія з цілеспрямованим начальником Карлом Ржегкою, виглядає вірним. Однак це лише верхівка. Тим фундаментальним, але ледь помітним змінам в армійському організмі ще належить відбутися. А для здорової самооцінки недостатньо просто постачати соцмережі привабливими фотографіями солдат чи наставництва.
Стримування Москви
З минулорічного саміту HATO в Мадриді стало зрозуміло, що на війська на східному кордоні чекають надзвичайно важкі випробування. Прага дотепер надсилає контингенти із сотень солдатів до багатонаціональних підрозділів у так званій передовій присутності. Минулого року в Іспанії було чітко сказано, що в майбутньому на чеську армію чекає набагато складніше завдання. Це означає виділення сил у три-чотири тисячі, приблизно бригаду, для захисту східного крила. Метою цього підсилення до трьохсот тисяч солдатів союзників на східних кордонах HATO є передусім утримати Москву від нової загарбницької війни.
Якою є реальність, коли Прага про своє майбутнє завдання знає вже щонайменше рік? Нарешті розпочалися закупівлі техніки, тобто передусім гусеничних бойових машин піхоти. Це добре. Але самовпевненість збройних сил та їхніх командирів стоїть і падає разом з командою. Тобто на добре екіпірованому і навченому рядовому солдаті або солдатці. А це, мабуть, найбільший біль.
Чеська армія тривалий час старіє. До того ж, часто відпускає в цивільне життя досвідчених людей. Набір новобранців йде погано. Минулого року почали будувати віртуальний рекрутинговий центр за десятки мільйонів крон. Він мав би прискорити та спростити набір курсантів, як стверджують його автори. Ми не знаємо, якою буде реальність. Нова система набору досі не працює. Ніби на все залишилося море часу і ніхто нікуди не поспішає. Проте повільний темп і нечіткість термінів є симптомом того, що все не обов’язково може вийти.
Якби чіткий план розвитку чеської оборони з реальними та фіксованими (і обов’язковими) термінами був складений негайно разом із давно відомими та обговорюваними союзницькими зобов’язаннями, уся система була б запущена. Хоча вже йде робота над новими стратегічними документами та доктринами. Утім, наразі нічого конкретного ще не відбулося. А як інакше розпізнати впевненого гравця, як не за виконанням обіцянок? А в обороні це правило діє подвійно.
Читайте також: У Вільнюсі розпочався саміт НАТО: альянс дискутуватиме про витрати на оборону
