Щороку в серпні Чехія згадує події, які глибоко вкоренилися в колективній пам’яті нації. 21 серпня 1968 року радянські танки увійшли до Праги, придушивши спробу реформ і прагнення свободи, які стали відомими як “Празька весна”. Це було болісне потрясіння для чехів і словаків, яке довгі роки залишалося незагойною раною. Сьогодні, коли Європа знову зіткнулася з агресією, чехи з тривогою і співчуттям стежать за подіями в Україні, бачать в них жахливі паралелі з власним минулим.
Спогади 1968 року
Празька весна символізувала спробу чехословацького керівництва реформувати соціалістичний режим, надати більше свободи слова, друку та зібрань. Однак ці намагання були безжально придушені військовим втручанням радянського союзу. Багато чехів і словаків, які пам’ятають ті події, досі відчувають глибокий біль і розчарування.
Сьогоднішнє покоління чехів, яке народилося після падіння комунізму, продовжує вшановувати пам’ять про 1968 рік. До цієї дати завжди готуються численні меморіальні заходи, вже відкриваються виставки, починається демонстрація фільмів. Кожного року на Вацлавській площі в Празі проводяться церемонії, на яких звучать спогади очевидців, виступи істориків та політиків. У цей день чехи згадують не лише трагічні події, а й незламність духу свого народу.
До речі, державний архів Служби безпеки України 2018 року опублікував 345 документів КҐБ про події “Празької весни” 1968 року. Вони є у вільному доступі.
Суперечки та нові погляди
У наукових колах Чехії досі ведуться дискусії про події 1968 року. Деякі історики намагаються переглянути інтерпретацію тих подій. Вони наголошують, що хоча Празька весна й зазнала поразки, вона все ж таки посіяла зерна змін, що зрештою призвели до Оксамитової революції 1989 року. Інші ж вважають, що надії на демократизацію були знищені радянським втручанням, і вбачають у цьому глибоку трагедію для нації.
Історична паралель з сучасною війною в Україні очевидна для багатьох чехів. Як і в 1968 році, агресор використовує ідеологічні виправдання для втручання у внутрішні справи суверенної держави. Росія, яка в 1968 році заявляла про “братню допомогу”, сьогодні використовує схожі аргументи для виправдання своїх дій в Україні. Це викликає особливе обурення серед чехів, які добре пам’ятають ціну такої “допомоги”.
Чехи активно підтримують Україну, надаючи гуманітарну, військову допомогу та приймаючи біженців. Можливо, саме цей досвід власного минулого робить їх такими чутливими до страждань українського народу.
Події Празької весни й війна в Україні – це різні епохи, різні контексти, але одна і та ж боротьба за свободу і гідність.
Пам’ять у мистецтві та культурі
Події 1968 року знайшли відображення в численних художніх і кінематографічних творах. Одним із найвідоміших є фільм режисера Яна Нємца. Він почав знімати про перемогу демократичних настроїв суспільства в Чехії, а фільм вийшов зовсім про інше: шок і танки на вулицях Праги. Іншим видатним твором можна назвати роман Мілана Кундери “Нестерпна легкість буття”, де автор розмірковує над долею людини в умовах тоталітарного режиму, використовуючи події Празької весни як тло.
Важливо також згадати, що багато чехів були змушені тікати з країни після 1968 року, шукаючи притулку в західних країнах. За різними оцінками, близько 300 тисяч людей залишили Чехословаччину після вторгнення. Деякі з них повернулися на батьківщину лише після падіння комунізму в 1989 році, але багато хто залишився в еміграції.
Де збираються чехи в ці дні?
В Чехії є пам’ятні місця, які нагадують про трагічні події серпня 1968 року. До 21 серпня там вшановують пам’ять того трагічного періоду:
- Вацлавська площа, Прага — одне з найважливіших місць, де відбувалися ключові події під час Празької весни. Саме тут 21 серпня 1968 року радянські танки увійшли до Праги, і тут щорічно проводяться меморіальні заходи. На площі встановлено пам’ятник студентам, які самоспалилися в знак протесту проти окупації.
- Радіобудинок на Віноградах (Český rozhlas), Прага — місце, де в серпні 1968 року чеське радіо продовжувало транслювати новини й заклики до опору навіть під обстрілом радянських військ. Біля будівлі знаходиться меморіальна дошка на честь загиблих захисників радіостанції.
- Меморіал на Жижковій телевізійній вежі, Прага — цей меморіал присвячений всім загиблим під час вторгнення 1968 року. Він нагадує про важкі часи, коли радянські війська контролювали ключові комунікаційні об’єкти.
- Скульптура “Мученик” (Oběť), Ліберець — встановлена в пам’ять про жертви вторгнення. Ліберець був одним із міст, де чеські громадяни намагалися мирно протистояти окупаційним силам, і де сталося кілька трагічних інцидентів.
Що в ці дні сказати чехам-друзям?
Коли ви звертаєтеся до друзів-чехів у день пам’яті про події 1968 року, важливо висловити розуміння та повагу до їхньої історії. Також можна використати відоме чеське гасло, яке передається скрізь покоління і символізує силу духу:
“Pravda vítězí” (Правда переможе).
Читайте також:
