Розмовляв: Марек Ґреґор
Він почав займатися сільськогосподарським бізнесом в Україні дев’ять років тому. Сьогодні його компанія Agromino обробляє 42 000 гектарів землі переважно у Харківській області, налічує 800 працівників і виробляє 200 000 тонн пшениці, кукурудзи та інших товарів на рік. Після зловісного 24 лютого 2022 року деякі його поля та підприємства опинилися у руках загарбників. Техніку та урожай почали викрадати окупанти. Бізнесмен Петр Кроґман переконаний, що російська федерація повинна зазнати поразки у розв’язаній нею війні проти України. Він багато разів за останні півтора року виступив у чеських ЗМІ, роз’яснюючи, з якими варварами воює Україна і чому їй потрібно допомагати зброєю.
Одразу після російського вторгнення 50-річний бізнесмен Кроґман почав шукати способи допомоги атакованій країні. Він почав активно закликати до постачання зброї українській армії. У травні 2022 року він взяв активну участь у створенні Українсько-чеської господарської палати (Ukrcham), очолює її президію. Про вторгнення минулого року він дізнався 24 лютого о четвертій ранку за телефонним дзвінком чеського колеги з Харкова, розповів Кроґман часопису “Рефлекс“.
Ви очікували російського вторгнення?
Зовсім ні! Я очікував різного роду економічного шантажу. Але стверджував собі, що путін не міг допустити такої помилки. Але 24 лютого минулого року о четвертій ранку мені подзвонив колега. Він тоді був у Харкові. Казав, що об’їзною дорогою їздять танки, над головами літають винищувати… І що вони пакують речі і їдуть геть. Протягом двох годин ми вирішили виплатити зарплату працівникам на місяць наперед і надати нашим компаніям 12 мільйонів доларів, щоб вони могли вистояти під першу навалу. І щоб усі, хто добровільно іде в армію, мали гарантовану роботу у нас і зарплату. Ми сподівалися, що за два місяці все закінчиться, що українці виженуть росіян.
Ви першим в чеському публічному просторі почали говорити про те, що гуманітарної допомоги недостатньо, що важливо надсилати зброю…
Прямо вранці в п’ятницю, 25 лютого, я зустрівся із сьогоднішнім радником уряду з національної безпеки Томашем Пояром. Він сказав нам: «Не створюйте нічого нового. Міністерство оборони щойно відкрило рахунок для Посольства України в Празі. Усі кошти спрямовуйте туди». Українці добре знають, що їм потрібно. І весь рік війни Чехія була однією з країн, яка найбільше допомагала українцям. Чудово, що зібране на допомогу українській армії використовується одразу — на відміну від деяких фондів, які віддають зібрані кошти поступово.
Ви думали, що Україна зможе вигнати окупантів за кілька місяців. Чому не вдалося?
Поки що це зупинилося десь посередині. Україна змогла витіснити російські війська з Київської та Харківської областей, і, зрештою, з Херсона. Таким чином залишаються нещасні схід і південь країни. Успіх є і буде прямо пропорційним тій військовій підтримці, яку отримує Україна. Хлопці на фронті часто мали в своєму розпорядженні лише звичайнісінькі міномети, якими важко воювати проти краще озброєної армії. Там, де допоміг Захід, були результати.
Який відсоток землі, яку ви обробляєте, безпосередньо постраждав від російської агресії?
З наших 42 тисяч гектарів 16 тисяч були окуповані — йдеться про райони на схід від Харкова. Потім, у середині вересня, відбувся великий український контрнаступ і швидкий відступ російської армії. Ми самі були здивовані, що росіяни не встигли все знищити. Залишилася навіть якась сільськогосподарська техніка, наприклад комбайни… Тільки там у нас було техніки на 200 мільйонів чеських крон. Вони вкрали приблизно 20 вантажівок і 20 легкових автомобілів. Ми підрахували збитки від того, що вони у нас вкрали чи безпосередньо знищили — вийшло 1,4 мільйона доларів. Більші збитки, близько 11 мільйонів доларів, були завдані тим, що частина компанії була заморожена. Восени 2021 року у нас були вже засіяні поля, а навесні наступного року вже не засівали. І, природно, ми платили всі витрати, включаючи зарплату. Минулого року було жахливо — наші люди на Харківщині зранку прокинулися “в росії”!
Як виробляється їжа в такі божевільні часи?
Добре і погано. Ми маємо порівняння завдяки нашим полям у Чехії, на заході та на сході України. Суть полягає в тому, що сьогодні всі фермери отримують прибуток від подвійної ціни на товари. Раніше тонна пшениці коштувала 150 доларів, сьогодні – 300 доларів. Європейським виробникам, як і західноукраїнським, подвоїлися прибутки тільки за помірно збільшених витрат на дизельне паливо та добрива. Мій знайомий, який займається бізнесом у Чехії, сказав мені під час візиту: «На цей гарний трактор я заробив завдяки путіну». Парадоксально, але така ситуація є благом для сільського господарства. Але, на жаль, це не стосується господарств на сході України. Коли фермер везе пшеницю до Гамбурга за 300, транспортування коштує 150. Транспортні маршрути заблоковані або ризиковані. У випадку морських портів чи залізничного транспорту вони довгі та переповнені, тому дорогі. Ви платите у два-чотири рази більше за доставку.
Невже сходу України не вигідно належати до Європи?
Якщо Україна хоче зберегти свій схід, то має якось випрямитися і компенсувати цю похилу площину. Найбільше переживають жахи війни підприємства та люди, які залишилися на сході України. І мало того, що вони не отримують жодної фінансової підтримки. Вся ця територія є економічно побитою. Привозити щось туди чи вивозити дуже дорого. Компанії на сході України вже вичерпали свої резерви. І ми бачимо, як одне за одним відбуваються масштабні банкрутства. На відміну від Європи, Україна не має досвіду регіональної політики. Якщо ми хочемо, щоб життя на периферії за своїм рівнем наблизилося до центру, ми маємо допомогти її розвитку як тільки це можливо. Окрім того, щоб центр країни функціонував, він також повинен мати буферну зону. І тут Європа разом з Україною мають усвідомити, наскільки важливо зберегти людей на сході. Зробити їхнє життя хоч трохи стерпним і вирівняти економічні умови, тобто хоча б зрівняти їхні транспортні витрати з рівнем заходу України.
Як далеко від лінії фронту працює сільськогосподарське виробництво?
Двадцять кілометрів, а це радіус дії класичної артилерії. Хоч там і складніше, але все підпорядковується армійським статутам. Вони які визначають комендантську годину, коли діє заборона перебувати назовні. Це погано для нас, тому що нам потрібно працювати майже 24 години на добу. Але взимку темніє о п’ятій пополудні. Армія вижене вас із поля і до восьмої ранку ви не можете почати, бо зимовий день страшенно короткий. Ми зібрали кукурудзу аж до 10 січня, а вона ще у березні стояла на багатьох східноукраїнських полях, це трагедія. Зараз фронт стабілізувався, люди навіть почали повертатися туди влітку та восени. Але колосальне зменшення населення все одно відчувається. За оцінками, до росії виїхало до 60 відсотків людей зі східної частини Харківщини. Їх навряд чи в чомусь можна звинувачувати. Мало хто є настільки хоробрим, щоб залишатися в підвалі й спостерігати, як крізь тебе проходить лінія фронту.
Вони добровільно виїхали до росії?
Ви повинні розуміти, що вони були під величезним натиском російської пропаганди. Наприклад, вчительок вони налякали, що при їхньому відступі вони будуть покарані тільки за те, що вони викладали російську мову, що за ними прийдуть війська НАТО. А з того населення, яке окупанти не вигнали до росії, половина згодом виїхала всередину України. Тож коли українська армія визволила ці регіони, то виявила лише п’яту частину первісного населення. Є проблема і з призовом на військову службу. Захід України зараз має 120 відсотків населення завдяки біженцям зі сходу, що сприяє процвітанню місцевої економіки. Там, якщо призвати 10 відсотків людей, то бізнесу це суттєво не зашкодить.
А якщо із 20 відсотків, що залишилася на сході, забрати до армії 10 відсотків людей, то це матиме трагічні наслідки. Однак, завдяки намаганням підтримати виробництво продовольства, сільське господарство мало захист. Тому у цьому секторі не було такого масового призову, як в інших секторах економіки. До грудня в армію було призвано «лише» 16 наших працівників. Однак зараз рекрутування набирає обертів. З іншого боку, викликає захоплення те, яку внутрішню силу показали і демонструють українці. Такого ми не бачили в Європі з часів Другої світової війни.
Але в деяких країнах Західної Європи підхід до військових поставок для України змінювався повільно й обережно. Це сповільнило надання допомоги.
І вони також пожинають величезну ганьбу за свій млявий підхід. Сумно, що це відображається не лише у величезних втратах України, а й у європейському економічному просторі. Вони не зовсім розібралися з тим, у чому суть України; а що є росія за одне. На Заході, але і тут у Чехії, ми не усвідомлювали, наскільки збоченою є російська душа. Якби в чеських ЗМІ транслювалися офіційні думки з російських державних каналів – звісно, з коментарями – про те, що потрібно “денацифікувати Європу”, окупувати Берлін і що необхідно бомбити європейські міста, до людей у нашій країні і далі на Захід це усвідомлення прийшло б швидше. Російський менталітет налаштований так, що «або я вас переможу і буду вами правити, або ви мене переможете, і я буду вашим рабом». Росіяни не знають компромісів. Єдине правильне і необхідне рішення у випадку з росією – відштовхнути її назад. Сила — це єдине, що вони розуміють.
Але чи під силу Україні та Заходу вигнати росію з окупованої української території?
Так! Європа в десять разів економічно сильніша за росію і разом зі США у кілька разів сильніша у військовому плані. Українці, маючи спочатку погану та стару техніку, змогли зупинити росіян і навіть поступово їх повернути назад. Тепер треба постачати більш досконале озброєння. І тоді українці повністю повернуть росіян за кордон. Наприклад, про жодну буферну зону говорити не доведеться.
Чому, на вашу думку, знадобилося так багато часу, щоб на допомогу деякими видами зброї нарешті наважилися?
Новообраний президент Петр Павел це досить точно описав. Із самого початку Захід не мав достатньої довіри до України. Він не міг знати, чи буде постачання якісної зброї простою передачею, а потім нічого не відбуватиметься. Лише коли після перших тижнів і місяців українці показали, що можуть захищатися, з’явилася впевненість. Тому приступили до дій. Друга політична причина, яку важче зрозуміти, полягає в тому, що ми демократичні країни. Тут для дії має бути соціальний запит. Недостатньо мати освіченого прем’єра чи президента — якщо громадяни цієї країни ще не усвідомили, що відбувається в Україні. Аж після опублікування свідоцтв про звірства російських окупантів у Бучі та інших містах прийшло розуміння. Це спонукало виборців у таких країнах, як Німеччина, вимагати більшої допомоги країні, яка піддалася нападу. Треба також, щоб було частіше чути, що у всій цій теперішній дорожнечі винен путін!
Можете пояснити?…
Росія – сировинна країна, вона не виробляє високих технологій. Вона отримує прибуток від видобутку невідновлюваних мінеральних ресурсів і виробництва сільськогосподарської продукції, яку вона експортує у великій кількості. Будь-які заворушення спричиняють значне зростання цих цін. Тому виклик таких заворушень грає на дудку путіна. Це збільшує російські доходи. І друга причина: на сході України та в навколишньому морі є великі запаси газу, які для путіна представляють конкуренцію. Тому росія хоче контролювати Україну. Десь у квітні минулого року була сильна паніка, що ми не зможемо обійтися без російського газу. Деякі люди були готові обміняти свободу на газ. Тому я зібрав дев’ять передбачуваних кроків. Що прийдуть адміністративні, а згодом і економічні заходи – інтервенція в ціни, заборона російського імпорту. Згодом те, що росія перейде зі своїм газом на інші ринки, передусім до Китаю. Що газ, наприклад, з Катару та інших країн буде дорожчим за російський газ, але він буде вивільнятися для Європи, тим самим знижуючи європейську ціну. Сім із цих дев’яти кроків уже виконано.
Які наступні два кроки?
Що росія знову постачатиме в Європу газ і нафту, тільки за нижчими цінами, і що частина платежів піде на репарації.
Навіщо їм нам надсилати енергію, якщо ми заявили, що частину грошей з неї вкладатимемо на рахунок для покриття післявоєнних репарацій?
Ми просто обтяжимо торгівлю з Росією тридцятивідсотковим ввізним митом, яке піде на відновлення України. Аналітичний центр Bruegel прорахував, наприклад, різні варіанти накладання тягаря на російську нафту. Завдяки тому, як налагоджені шляхи збуту – Чехія, Словаччина, Угорщина – ми все одно купуємо величезну кількість. І, оскільки це потрібно росії, вона, врешті-решт, не може уникнути цього мита. На мою думку, це обхідним шляхом змусило б росію виплатити репарації Україні.
Чи взагалі етично купувати енергетичну сировину з росії?
Чи етично постачати росії всі ліки та інші необхідні товари? Ми їм, в принципі, досі постачаємо все. Щось прямо чи опосередковано, коли веземо в Туреччину чи Казахстан, звідки росіянам це перепродують. Звичайно, краще було б повністю припинити торгівлю. Але, оскільки це неможливо з різних причин, я стверджую, що необхідно ввести 30-відсоткове мито на пряму та непряму торгівлю з росією.
Уявімо більш оптимістичний сценарій – що вдасться вигнати росію з української території. Що потім? Чи варто з нею співпрацювати?
Я не можу цього уявити на даний момент. Перш за все, важливо чітко визначити умови після виведення російських військ. Якщо ви стріляєте в мене, то я також стріляю по вас. За одну ракету з росії — одну туди. Сила — це єдине, що вони розуміють. Найгірше те, що росія генетично налаштована нападати на інші країни. І цього не можна допустити.
Як ви ставитеся до участі російських і білоруських спортсменів, навіть під нейтральним прапором, як зараз відбувається, наприклад, у тенісі?
Повна заборона — це один з небагатьох способів сказати російському населенню, що воно робить щось не так. Тут немає компромісу! Якщо хтось хоче займатися спортом міжнародного масштабу, то спочатку російські війська повинні залишити Україну. Треба визнати неприпустимими спроби деяких спортивних асоціацій чи Міжнародного олімпійського комітету створити простір для російської пропаганди, допускаючи російських спортсменів до будь-яких міжнародних змагань. Щодо дискусії про Олімпіаду та будь-яку участь росіян – заява російських спортсменів за кордоном про те, що вони проти війни, аж ніяк не є гарантією. Тому що після повернення додому багато хто з них говорить геть по-іншому.
У цьому також є величезна асиметрія – ми для об’єктивності пускаємо росію в нашу інформаційну систему, а звідси до росії вона навіть не потрапляє! Тут, під аргументом збереження свободи слова, ми допускаємо анонімність соціальних мереж. Водночас ми створюємо середовище, яке розмиває демократію та суспільство у нас вдома. Таким чином, російська дезінформація перевертає свідомість частини громадськості. Подібні профілі не повинні бути анонімними. Якщо ви сплачуєте великі кошти готівкою або висловлюєтеся в громадському місці, ви повинні пред’явити документ, що посвідчує особу. Це веде до чесності, відповідальності за свою думку та до культури суспільства. Інакше це – бандитизм.
Однак, якщо ми, як суспільство, погодимося із вашими пропозиціями, ми опинимося в небезпеці добровільного обмеження нашої особистої свободи. І це вже може обернутися проти для нас, чи не так?
Свобода не безмежна. Свобода не в тому, що хтось під ніком “Фантомас” чи “Саурон” чи “армія російських тролів” поширюватиме дезінформацію і врешті-решт розвалить нашу демократію. Завдяки появі штучного інтелекту наступні вибори вже стосуватимуться битви дезінформацій у віртуальному просторі. Уявіть, що можуть зробити ідеальні фейкові відео за день до виборів. Просто необхідно порівняти і уявити наслідки. З цієї точки зору деанонімізовані медіа – зокрема соціальні мережі – означають більшу свободу та культуру. Тоді виникне прості для вирішення змістовних тем і не потрібно буде витрачати час на спростування нісенітниць.
Петр Кроґман
Бізнесмен Петр Кроґман народився у 1973 році у південноморавському місті Зноймо. Чеський бізнесмен, мільярдер (у чеських кронах). Разом із партнерами він побудував агрокомпанію Spojené farmy (“Об’єднані фермерські господарства”), яку продав у 2014 році. Відтоді займається бізнесом у сільському господарстві в Україні.
Кроґман заснував свою першу компанію, коли йому був 21 рік, ще навчаючись у Вищій економічній школі (VŠE) в Празі. Фірма надавала консультації з питань інвестиційної банківської діяльності. На рубежі тисячоліть зацікавився сільським господарством. Він вступив до трьох сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю, які мали великі борги. Компанії провели реструктуризацію, закупили худобу та нову техніку, узгодили графіки погашення боргів та поступово розрахувалися з ними. Хороші результати привабили інших фермерів, які за внесок своєї компанії отримали частку у більшому підприємстві. Так було створено “Об’єднані фермерські господарства”, у яких зрештою опинилося 50 підприємств, переважно в Ліберецькому краї. Вони постачали на ринок чеську органічну яловичину, органічну баранину та органічну курку. У 2014 році бізнесмен Кроґман продав “Об’єднані фермерські господарства” девелоперу Радовану Вітеку за 1,2 мільярда чеських крон (понад 50 мільйонів євро).
Через кілька місяців після продажу бізнесмен отримав пропозицію придбати невелику ферму у Львові, Україна. Ферма, за його словами, страждала від неефективності, надмірної зайнятості, а працівники отримували низькі зарплати. Бізнесмен придбав це господарство і поступово додавав інші. Його компанія Agromino вже управляє 42 тисячами гектарів землі в Україні (2022), має 800 працівників і виробляє 200 тисяч тонн пшениці, кукурудзи та інших товарів. Навесні минулого року став засновником Українсько-чеської торгової палати (Ukrcham), нині очолює її президію. Палата об’єднує кілька десятків різноманітних підприємств, пов’язаних із чеським та українським ринками.
Війна росії проти України
Бізнесмен Кроґман переконаний, що під час російського вторгнення в Україну керівництво НАТО упустило все, чому можна було запобігти. По суті, на його думку, воно запросило росію до нападу на Україну, коли заявило, що не захищатиме її. «Ця запобіжна політика була, мабуть, пробачною на початку, коли ніхто не знав, у наскільки поганому стані є російська армія, як з технічного погляду, так і “живої сили”. Тепер ми це знаємо, але все одно боїмося. НАТО має прокинутися та діяти», – вважає Кроґман.
Фінансово підтримує придбання зброї. Він виступає за встановлення безпольотної зони принаймні над заходом України та тимчасове, але повне ембарго на торгівлю з росією. За його словами, реального ембарго (станом на квітень 2022 року) не існує. Є тільки половинчасті рішення з багатьма винятками, які мають захистити економіку деяких держав ЄС та їхніх громадян. «На жаль, ми все ще торгуємо майбутньою свободою в обмін на сьогоднішній комфорт», — вважає Кроґман.
Читайте також: Чеський підприємець Петр Кроґман та аграрне міністерство розвінчують міфи навколо українського зерна
