Неймовірна історія сталася в Одесі. 7 жовтня, в день народження “царя”, жінка на ім’я Єлєна Чєсакова спробувала вивісити в центрі міста, на постамент демонтованого пам’ятника “царіцє Єкатерєнє Второй”, російський прапор. Місцеві жителі затримали Чєсакову та передали поліції. Російські ЗМІ одразу залементували, що жінку нібито вбили у СІЗО. Але жительку Одеси, яка народилася у російській Пєрмі, насправді відпустили під домашній арешт. Це підтвердила її мама Надєжда, яка проживає… ні, не в Пєрмі, а у Чехії.
За інформацією поліції, Чєсакова і раніше потрапляла в поле зору правоохоронних органів — за крадіжку, дрібне хуліганство, розпивання спиртних напоїв у громадському місці. У 2014 році Чєсакова брала участь в одеському «Антимайдані», її бачили у наметовому таборі проросійських сил на Куликовому полі. Саме тут знаходиться Одеський будинок профспілок, під час пожежі в якому 2 травня 2014 року загинули 42 проросійські активісти, які незадовго до цього зі зброєю атакували Марш єдності України.
“Мучениця” швидко “воскресла”
Проти провокаторки, яка кричала гасло “кадирівців” “Ахмат — сіла!”, порушили справу про виправдання російської агресії. Про неї можна було б і забути, якби російська пропаганда не вирішила використати ім’я Чєсакової у своїх цілях. Російські пропагандисти негайно почали ліпити із Чєсакової героїню, “мученицю”, нову “Зою Космодем’янську”, і видавати її історію як доказ того, що “жителі Одеси чекають росію”. Першим про «смерть Чєсакової» написав колаборант Олег Царьов. За його словами, «жінку просто вбили в СІЗО». Маргарита Симоньян на пропагандистському шоу Соловйова заявила, що Чєсакова «мученицьки померла».
Коли фейк про «вбивство» Чєсакової розвалився, російські ЗМІ почали потроху «давати задню». Наприклад, видання «Московский комсомолец» написало, що цей інцидент, можливо, є «провокацією СБУ». “АиФ” про всяк випадок припустило, що у цієї жінки є психічні відхилення. Одеські журналісти припустили, що істерика в російських ЗМІ про «смерть Чєсакової» поширювалася для того, щоб перекрити увагу до іншої, цілком реальної історії про вбивство в російському полоні української журналістки Вікторії Рощиної, і не в одеському СІЗО, а в російському полоні.
Назад у рідну Пєрмь чомусь повертатися не захотіла
Донецький журналіст Денис Казанський звернув увагу на нюанс: Олена Чєсакова — не одеситка. Вона — чиста росіянка, яка переїхала до Одеси із уральського міста Пєрмь. Це підтвердила і мати Єлєни Чєсакової Надєжда, яка у коментарі пропагандистській RT зізналася, що її дочка зараз перебуває під домашнім арештом. А ще вона розповіла, що Олена підтримує росію, позицію змінювати не хоче і готова за свої погляди піти до в’язниці. Її мати дала інтерв’ю російським журналістам, у якому розповіла, що Чесакова завжди ненавиділа українців та українську мову. При цьому назад у рідну Пєрмь повертатися, звісно, не захотіла. Вважала за краще жити в Україні та ненавидіти людей навколо.
Мати Олени Чєсакової розповіла, що також є «росіянкою в душі», і що живе зараз у Чехії. На рідну росію теж не хоче, і воліє жити в Європі, у ненависній країні НАТО, яку її улюблена росія оголосила “недружньою”. Звичайно, так легше користуватися безвізом по паспорту також ненависної України. Мабуть, ще й якісь виплати отримує, як українська біженка.
Найдивовижніше, що Єлєну Чєсакову, яка є відвертим ворогом та працює на російську пропаганду, навіть не закрили у СІЗО, а відправили під домашній арешт. З якого вона, можливо, втече або вже втекла.
Тобто поки Росія мучить українських людей у полоні (нещодавно українську журналістку Вікторію Рощину закатували до смерті), українці відпускають росіянку, яка відкрито працює на ворога. “Замість того, щоб обміняти її та врятувати когось із наших – даємо провокаторці можливість просто втекти. А наших як витягувати потім?”, – задається резонним питанням Казанський.
А от Рощину справді замучили у російських тортурнях
За підрахунками НСЖУ, станом на 29 вересня 2024 року (від початку повномасштабної війни) окупанти вбили щонайменше 102 медійників. 18 з них загинули, виконуючи професійні обов’язки, 9 стали цивільними жертвами російської агресії, 75 – загинули на фронті, ставши до лав Сил оборони. Біля трьох десятків медійників перебувають у російському полоні.
За словами виконавчої директорки Медійної ініціативи про права людини Тетяни Катриченко, Рощину утримували щонайменше у двох в’язницях: у виправній колонії №77 в окупованому Бердянську та у СІЗО №2 у Таганрозі. Останнє відоме як одне з найстрашніших місць утримання для українців. «Його називають пеклом на землі. Зокрема, у Таганрозі тримають в’язнів з «Азовсталі». Звільнені розповідають про страшні тортури. Там усі, з кого хочуть зробити злочинців, зізнаються у злочинах – обмовляють себе. Потім їх переводять у Ростов і судять», – написала Катриченко.
«Але міжнародне право, як відомо, для росії вже давно не писане. І цинічні спроби перекрити загибель Рощиної фейком про «мученицьку смерть» Чесакової марні», – зазначають журналісти.
Читайте також: Словак Мазак писав оди путіну, переплив Нарву і потрапив до російської тюрми
