Значна частина біженців погоджується з думкою, що українцям легше знайти роботу „начорно“, тобто нелегально і без контракту, ніж працювати офіційно. Це показало дослідження настроїв біженців від війни з України, яке провели науковці з факультету Природничих наук Карлового університету. Понад чверть респондентів вважають неформальне працевлаштування необхідним для забезпечення прожиття. Посилюється група тих, хто незадоволений своїм поточним місцем роботи, повідомляє Чеське телебачення із посиланням на ЧТК.
Згідно з результатами, кількість працюючих біженців зростає. Однак, за словами Йозефа Новотного з факультету Природничих наук Карлового університету, економічна активність «зростає в напрямку, який не є ідеальним для чеської держави». З 2022 до 2023 рік частка людей з адекватною роботою не змінилася.
Кожен п’ятий працював “начорно”
Це посилило групу тих, хто незадоволений зі своєю трудовою діяльністю і хоче її змінити. «Досить високий рівень незадоволення зі сприйняттям нерівності на робочому місці, у зарплатах, а також в умовах праці та робочих годин», — уточнює Новотни. Він зазначив, що також займається кваліфікаційними умовами та їхнім визнанням.
П’ять відсотків респондентів зізналися, що зазвичай працюють у Чехії неофіційно без контракту. Кожен п’ятий зазначив, що має досвід нелегальної роботи, але зазвичай працює на основі дійсних трудових угод. Майже половина біженців погодилися з твердженням, що українцям легше знайти неофіційну роботу в Чехії, ніж працювати легально. Більше чверті сказали, що вони вважають можливість неформального доходу важливою для заробітку на життя.
Загалом 35% людей зазначили, що їхнє матеріальне чи житлове становище значно погіршилося після минулорічного посилення умов державної підтримки. Частіше це стосується людей, які працюють за контрактом чи без контракту, не мають жодних контактів у Чехії, потрапили в цю країну випадково і не надто задоволені тут.
Багато хто хоче повернутися
Дослідження не довело, що люди з більш тривалим перебуванням у Чехії або більшим задоволенням хотіли б залишатися надовше в країні. Значну роль у міркуваннях про повернення додому відіграє відданість біженців своїй батьківщині та місцю проживання. Новоприбулі, які частіше відвідували Україну, здебільшого хотіли б повернутися. «Люди, які хочуть тут залишитися, в першу чергу задоволені своєю роботою, це досить важливий фактор. Потім вони мають тут досвід, у них тут є соціальна мережа», – додає Новотни.
Майже чверть тих, хто сказав, що планує повернутися у 2022 році, минулого року змінили свою думку. Навпаки, більше чверті тих, хто не хотів повернутися минулого року, розглядали можливість повернутися минулого року.
“Егоїстичні закарпатці продають навіть номери телефонів”
Але висновки не є повністю репрезентативними, зазначають дослідники. Тому тут можна зустріти висновки, які не вивчаються в інших, більш загальних, дослідженнях, але які часто обговорюються у середовищі громади трудових мігрантів або біженців з України. Наприклад, про роль вихідців із Закарпатської області. Учасники фокус-груп особливо звертають увагу на те, що багато експлуататорських установ знаходяться в руках вихідців із Закарпатської області, і часто ставились до них критично. “Цей регіон України традиційно протягом тривалого часу субсидував Чехію працюючими (раніше надто циркулюючими) мігрантами. Тому він має великий досвід роботи на чеському ринку праці та має численні контакти”, – йдеться у дослідженні (сторінка 38).
Вадим: “Агентства погані, чорні, грошей не платять, раджу їх уникати. Особливо закарпатських… Ці люди тут давно, з 90-х, першими приїхали. Вони теж починали з нуля. Вони адаптувалися з часом. Хтось роздає “фушки” (підробітки), хтось сидить в офісі, хтось пропонує роботу. Я ніколи не зустрічав координатора з Дніпра чи Кропивницького, Донецька. Ми розділені. Коли приїжджає один регіон і інший, ставлення зовсім інше. Я кажу: «ми ж співгромадяни, чому ви до нас так ставитеся?». Зрештою, видається, що ми не з тієї самої України. Питаю, чому його земляк із Тячева має нормальну посаду, а мені дає найгіршу роботу? Впадає в очі. Допомагають тільки за гроші. Також продають номери телефонів за гроші. Як же тоді до них ставитися?”
Богдана: «…Закарпатці такі егоїстичні, вони приїхали заробляти гроші, їм до всіх байдуже. Але, наприклад, люди зі Львівщини, навпаки, теплі, більш лояльні, якщо ти їм допоможеш, вони тобі допоможуть у десять разів більше…»
“Ти маєш пройти через таке саме пекло…”
Яна: «Люди, які були тут довше, зазнали тут всього набагато більше. Перш ніж отримати звичайну роботу, вони повинні почати знизу. Вони починають на фабриці, на якій зазвичай ніхто не хоче працювати. Люди, які щойно приїхали, наївні, чекають допомоги від більш досвідчених. Але їм скажуть: «Ти маєш пройти через те, через що я пройшов, тут ніхто тобі нічого на золотій тарілці нічого не дасть». Вони хочуть, щоб і ти це пережив, постраждав, бо їм довелося досягти всього самим».
Олексій: «Немає солідарності. Кожен вважає, що ти маєш пройти через те саме пекло, що й вони».
Хоча регіональне походження українців часто підкреслювалося особливо у зв’язку з не надто доброзичливим ставленням вихідців із Закарпаття, існує й інший погляд на це питання, щоправда, радше винятковий:
Богдана: «На мою думку, немає різниці між українцями за регіональним походженням. Це більше про те, як довго вони тут. Співвітчизники, які тут давно намагаються “вибитися в люди”, часто використовують нас, як нових. Але я зустрічала в гуртожитку українців з усіх регіонів, і вони були чудовими людьми. Немає значення, з якого регіону».
Два етапи дослідження
Дослідження проводилося організацією «Слово 21» за підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців та Міністерства внутрішніх справ Чехії. Дослідники зосередилися на роботі біженців, у тому числі нелегальній, на можливому поверненні в Україну та на знанні чеської мови. Їх також цікавили процес прибуття біженців до Чехії, їхня житлова ситуація, наслідки посилення умов надання соціальної допомоги, потреба в допомозі та задоволеність життям. Вони досліджували ситуацію від літа до осені 2022 року та від осені минулого року до весни цього року.
Загалом відповіли 1387 осіб. Більше чотирьох п’ятих респондентів становили жінки. Більшість з них проживали в орендованому житлі, частина в гуртожитку, готелі, пансіонаті чи муніципальній квартирі. Частка пражан була високою. Таким чином дослідники мали можливість спостерігати за розвитком їхнього ставлення. Повністю із результатами дослідження можна ознайомитися тут.
Читайте також: Пропозицій “бригад” і “фушок” стало менше, Чехія змінила законодавство щодо тимчасових трудових угод
