Пройшло вже більше року з початку війни, і перед багатьма українцями за кордоном стоїть питання: чи залишатися в іншій країні, чи повертатися додому в Україну. Українська співачка SHADU (справжнє імʼя — Ксенія Шадурська), як і багато інших жінок, стали перед таким вибором. Ксенія проживала деякий час у Молдові, була в Празі, але вирішила повернутися до Києва та бути разом з сімʼєю.
SHADU — українська співачка, яка народилася на Черкащині, проте дитинство та юність провела в смт. Партеніт, АР Крим. Працювала режисеркою на таких музичних проєктах як “Україна має талант” та Х-фактор. Музичне відео Ксенії на пісню “Stand with Ukraine” набрало більше ніж 1,3 мільйони переглядів на YouTube. Шадурська також досить активна у мережі Instagram, її сторінка налічує більш ніж 278 тисяч підписників. У інтервʼю ProUkraїnu SHADU поділилася, як знаходить натхнення під час війни, як поєднує карʼєру співачки та блогерки, а також заявила про реліз нової пісні.
Ви жили в різних країнах і вже встигли повернутися до Києва. Зараз багато українок після року тимчасового захисту задумуються: чи продовжувати жити на валізах, чи повертатися додому в Україну. Як важко вам далося рішення про повернення?
Воно мені не просто легко далося, я була в ньому впевнена на мільйон відсотків, але це не стосується інших людей, це виключно моє рішення. Якщо не хочете їхати й у вас є дітки — залишайтеся. Для мене було супер важливо повернутися додому. Ми весною виїхали з України, влітку я вже була в Києві, тому що в мене там були благодійні справи, концерти. Я не можу жити за кордоном, хочу жити вдома, навіть коли тривога і обстріли. А так склалося, що коли я приїжджала до Києва, то завжди був обстріл. Я це пережила, я це бачила. Мені набагато легше це терпіти тут, ніж в інших країнах, де спокійно, але це моє рішення. Там я не вилазила просто з новин, сиділа на антидепресантах. Коли пишуть у новинах про ракетну атаку, мене трусило, а коли я тут в Україні, то можу все контролювати.
Мені так легше, але це тільки моє рішення, я нікого не зазиваю повертатися в Україну, тому що війна, тому що є ракетні обстріли. Я розумію, що в кожного своя психіка і краще бути в тих обставинах, де людина може залишатися здоровою морально. Я здорова тут.
Кажуть, що за кордоном сприймається набагато страшніше, ніж коли знаходишся в Україні в епіцентрі тривог. І сприймається трошки легше, чи є у вас таке відчуття?
Так, мені так легше. Воно страшно, теж дуже страшно. Я знаю, якщо є ракетна небезпека, я йду в укриття. Наприклад, у домі, у якому я проживаю, є паркінг, я йду туди. Якщо я десь на вулиці знаходжуся і в цей момент є ракетна небезпека, я йду в метро. Мені так простіше. Я знаю, я розумію, що це може бути все, що завгодно. Але це моє життя і я таке рішення зробила.
У період війни умови для творчості досить важкі, проте ви випустили новий англомовний альбом. Розкажіть, про що він.
Цей альбом розповідає про мрії після того, як закінчиться війна. Там багато пісень, деякі пісні про любов. Одна з головних пісень — Stand with Ukraine, це головна пісня цього альбому, вона про наших воїнів, про наших бійців. Вона про те що, ми українці, ми борці. Є і пісня про любов, про почуття. Для мене цей альбом — мрія про те, що буде, коли закінчиться війна, які ми будемо щасливі, яка наша країна стане сильна. Я це бачу, я в це вірю, як ми станемо все ж таки європейською країною, ми за це боремося дуже вже багато років і я впевнена що ми це отримаємо.
Особисте життя для багатьох — табу, а для вас?
Мій чоловік зовсім непублічний, він не любить зніматися, навіть фотку зробити. І до того як я почала кар’єру співачки та блогерки було дуже складно сфотографуватися, у нас навіть на весілля там кілька фото. Кажу йому, що це наше весілля, ми просто запам’ятаємо. А він — навіщо ці там СТО фотографій. Три фото є і слава богу.
Чоловік мій — не публічний, але моє життя відкрите і дуже багато інформації є про мене. Що я заміжня і про мого чоловіка, які в нас відносини, що ми дуже-дуже багато років вже разом, десь дев’ять років. Це все є у відкритому доступі в Інтернеті, я цього не приховую.
Для блогерки, мабуть, важко, коли чоловік не дуже хоче зніматися для сторіз в інстаграмі?
Важко, важко, але в нас є фото, про нас писало велике видавництво The Guardian. Писали про нашу любовну історію, кохання, на весь світ. Є фото, і не одне, з нашого весілля, просто з нашого життя. Він просто не хоче, щоб я його знімала, можливо. Він просто така людина непублічна, йому це не подобається. Але він підтримує мене, підтримує мою роботу, мої пісні. Завжди гордий за мене, просто не хоче бути в кадрі й все.
Ксенія, ви не лише співачка, а й фешн-блогерка, така багатопрофільна людина. Як вдається поєднувати?
Мода — це просто моє друге покликання, я обожнюю складати класні, нестандартні, трошки такі експериментальні луки, тому для мене це як хобі. Коли тобі щось подобається, ти знаходиш на це час.
Знаєте, що важко поєднувати? Багато дуже роликів, практично всі монтую сама і це займає дуже багато часу. Потрібно придумати ідею, потім це зняти, професійно виставити світло. Мій брат в Україні іноді допомагає, тому, що він теж режисер. Я теж у минулому режисерка. Монтувати відео можна і чотири години на день, це займає багато часу. Мені потрібен помічник, але дуже часто мені не подобається як хтось робить, я даю дуже багато правок і це все затягується, просто монтаж цих роликів на два-три дні, а я люблю з сьогодні на вчора. Тому я роблю сама. Це складно, тому що ще паралельно треба писати музику та придумувати пісні, працювати в студії, шукати нові звучання. Тому що тренди змінюються, музика також змінюється. Ще потрібно багато слухати музики, щоб розуміти, що зараз потрібно людям, але все ж таки залишатися у своєму стилі.
Українська музика зараз у тренді. Круто, що українські виконавці продовжують працювати навіть під час війни. Звідки ви берете натхнення? Окрім того, що треба слухати музику, чи є у вас особисті моменти, як кажуть, п’ять діамантів, у яких ви знаходите силу та енергію?
Зараз дуже погано з натхненням. Складно, коли у твоїй країні війна і гинуть люди. Кажу про себе. Ти дуже гарно розумієш, що потрібно жити тут і зараз, тому що життя коротке, ти не знаєш, коли воно закінчиться і скільки тобі доля дасть ще прожити. Я це ще зрозуміла три роки тому, коли в чоловіка стався інсульт у досить молодому віці. Мені казали, що це 50 відсотків, що я його втрачу і він залишиться на все життя овочем, я вже тоді зрозуміла перший раз, що жити треба тут і зараз. Коли все ж таки так склалося, що він вижив, що він залишився таким як був, є певні вади, які ми зараз реабілітуємо, але він зі мною залишився. Зараз війна і я в цьому тільки впевнююся кожен день, що треба жити тут і зараз і це є натхнення життя.
Наші воїни борються за те, щоб ми жили. За те, щоб ми могли, наприклад, з вами спілкуватися зараз, за те, щоб діти мали можливість ходити до школи, вивчатися, писати музику і потрібно бути вдячним
Ви — кримчанка, виходить, втратили свій дім двічі. Як це пережили?
Я на той період часу вже жила в Києві дуже довго, тому що я у 2008 році вступила до університету, але я можу сказати одне, не важливо, як я це пережила, тому що це було пекло, я просто знаю одне, що Україна поверне Крим і вже дуже скоро ми зможемо і я зможу зі своєю родиною повернутися додому. У мене є така мрія велика просто зайти у море, потримати гальку, тому що я прожила все своє дитинство на південному березі Криму у селищі міського типу Партеніт. Я дуже хочу потримати цю гарячу гальку. Я не просто вірю, я впевнена, я знаю, що дуже скоро Крим повернеться. Крим завжди був і є українським, нічого не змінилося, він просто окупований орками й все. У мене нема такого поняття, типу, повернеться, чи не повернеться. Повернеться, він український. І потрібно орків вигнати з нашої землі, я думаю дуже скоро так і буде і вже влітку поїдемо купатися.
Я можу сказати, Туреччина просто “відпочиває”, як то кажуть.
Чим здивуєте публіку найближчим часом?
У мене буде дуже важливий реліз пісні в цьому місяці, й він вразить усю країну, тому що такого ще не робив ніхто в Україні як зробила я, але я не можу сказати усі подробиці. Але чекайте, дуже скоро у цьому місяці я вас вражу обов’язково.
Пісню буде випущено не в Україні, не на українському лейблі. Це нова пісня, яку я написала влітку. Англомовна. І вона буде випущена не в Україні. Для мене це велика гордість, тому що я хочу, щоб про українську музику дізнавалися в усьому світі, це і є моя місія. І для цього треба випускати музику не тільки в Україні, щоб хтось міг прогуглити, “хто це таке співає, Україна? Ого, в Україні є класна крута брендова музика, а що це за країна, може поїхати туди. Я знаю, що після війни до нас великий потік туристів поїде, тому що країна в нас дуже гарна, є на що подивитися. І нарешті вже увесь світ відійде від роспропаганди про те, що Київська Русь до них має якесь відношення. Вже весь світ розуміє що Київська Русь це і є Україна, це є наші предки і у нас є що подивитися, є що розказати світу.
*Примітка редакції: 28 квітня вийшов реліз пісні “Apologize” від SHADU на американському лейблі.
З нетерпінням чекаємо, сподіваємося ви також завітаєте до нас у Чехію з концертом.
Я радо приїду, Прага — дуже класне місто. Я в дитинстві колись грала на скрипці в ансамблі. І співала там у цьому ж ансамблі. Це коли ще була маленькою і ми їздили за гастролі теж до Праги.
Читайте також на нашому сайті ProUkraїnu:
