Наприкінці цього року Словаччина планує розпочати курсування пасажирських потягів другою залізничною лінією до кордону з Україною. Цей колійний шлях з’єднує місто Кошице та обласний центр Ужгород. Таке сполучення є коротшим, ніж через Чоп, який лежить південніше. Ця залізнична магістраль відома під назвою ŠRT.
На відміну від стандартної європейської 1435 мм, колія з Ужгорода до станції Ганіска при Кошицях має ширину колії 1520 мм, яка є в Україні. У цьому стандарті вона була побудована у 1966 році і донині використовується виключно з промисловою метою — перевезення руди з України до східнословацького металургійного заводу U.S. Steel Košice.
Про адаптацію цієї колії для пасажирських перевезень мова йшла вже давно. Нині проект був схвалений кабінетом прем’єр-міністра Роберта Фіцо 27 березня 2024 року, на виїзному засіданні уряду у Ґаланті. Міністерство транспорту оцінило вартість необхідної модифікації інфраструктури приблизно у сім мільйонів євро (177 мільйонів чеських крон), повідомляє ЧТК. Наразі пасажирські потяги курсують між Словаччиною та Україною іншою колією — через Чорну над Тисою та Чоп, оминаючи великий обласний центр Ужгород. Словацька та українська залізниці, таким чином, втрачають потенційних пасажирів, а автобуси перевантажують автомобільний пункт пропуску Ужгород – Вишнє Німецьке.
Має бути не тільки вантажний перехід
Потяги на новій лінії зможуть курсувати за маршрутом Київ – Ужгород — Ганіска при Кошицях через залізничний прикордонний перехід Павлове (Палло) – Матьовце. Донині він був тільки вантажним. Для початку руху пасажирських поїздів на лінії необхідно буде побудувати приміщення для здійснення прикордонного та митного контролю, а також перон. Потяги в рамках надання громадських послуг має обслуговувати словацький національний перевізник ZSSK у співпраці з “Укрзалізницею”. Міністерство оцінило вартість субсидування кожної пари поїздів на наступний рік в один мільйон євро (25,3 мільйона чеських крон).
Про кількість нових можливих пар потягів не повідомляється. Так само наразі невідомо, чи продовжить словацька сторона колію 1520 мм до станції Кошице (приблизно 12 км), щоб українські потяги їхали не до села біля комбінату, а безпосередньо до пасажирського вокзалу другого найбільшого словацького міста.
Пасажирські потяги між Словаччиною та Україною вже багато десятиліть курсують тільки через прикордонний пункт Чорна над Тисою-Чоп. Тим часом другий залізничний перехід Матьовце-Павлове є тільки вантажним. Тут вже понад два десятки років відсутнє навіть як внутрішньословацьке залізничне пасажирське сполучення (Бановце над Ондавоу — Вельке Капушани, 32 км), так і внутрішньоукраїнське (Ужгород — Павлово, 12 км), тобто за наявності залізничної інфраструктури регіон обслуговується тільки автобусами, маршрутними таксі або приватним транспортом.
Історична, але дещо призабута колія
Тим часом йдеться про залізничну лінію зі значною історією. Це було перше будівництво у рамках першої Чехословацької республіки. Воно стало продовженням місцевої залізниці Ужгород – Ваяни до Бановця над Ондавоу. Його метою було негайно з’єднати адміністративний центр тодішньої Підкарпатської Русі Ужгород із залізничною мережею східної Словаччини. Становище чопського залізничного вузла було непевним через прикордонні суперечки з Угорщиною, тож необхідним був запасний варіант.
Проект залізниці був розроблений у Братиславі в 1919 році. Будівництво тривало у 1920-1921 роках, працював залізничний полк чехословацької армії. При будівництві цієї магістралі використовувався матеріал із розібраних других колій сусідніх невикористовуваних залізничних сполучень північ-південь. Було реконструйовано й стару лінію Ужгород – Вояни. Залізниця використовувалася у повному обсязі аж до Другої світової війни. Після її закінчення магістраль перетнув строгий кордон – між Чехословаччиною та Радянським Союзом. Транскордонний пасажирський рух на цій ділянці зупинили. Зупинки й станції поблизу кордону були закриті. Пасажирські потяги сюди більше не заїжджали — тільки до Великих Капушан і зрідка — до станції Матьовце на самому кордоні.
У 1966-му році на території Чехословаччини була паралельно збудована і колія широкого стандарту. У 1990 року трасу електрифікували. Однак регулярний пасажирський рух до Великих Капушан був зупинений у 2003 році, і спроби його відновлення у 2012 та 2019 роках були неуспішними. Тільки зрідка сюди заїжджають спеціальні туристичні потяги під час урочистостей чи святкувань.
Читайте також: Під новий потяг Прага – Чоп “Укрзалізниця” запроваджує сполучення із Закарпаття до Чернівців
