З 24 по 27 лютого у Празі пройдуть українські дні «Любов усупереч». Організатори розуміють, що українцям зараз складно говорити про любов. Але саме вона — до людей, до дому, до пам’яті — допомагає вижити. І саме любов проходить через усю програму. Вхід на всі події — вільний.
Локація: Studio Bubec (Tělovýchovná 748, Praha 5 – Řeporyje). Кураторки кінопрограми — Віра Карпінська та Марія Косійчук особисто запрошують на події:
«Ми звикли говорити, що вже чотири роки живемо в одному нескінченному лютому — і ніхто не знає, коли він закінчиться. У цьому тексті ми б воліли говорити про ненависть, злість і розпач, бо те, що роблять з нами росіяни не вписується у жодне поняття любові.
І все ж — ми говоримо про любов. Вона нікуди не зникає, всупереч тому, що ми не знаємо, яким буде (і чи буде взагалі) завтра. Любов до своїх людей — живих і тих, кого вже немає поруч. До життя. До землі й простору, навіть якщо вони зруйновані. До міст, де серед уламків знаходять дитячі фотографії. До незнайомців, що стали рідними на цьому спільному шляху.
Можливо, саме ця вперта здатність любити і й тримає нас. Бо разом із росіянами прийшли морок і випалена пустка. Іноді здається, що ми вже не пам’ятаємо, якими були колись, і вже навіть не можемо уявити життя без цієї темної присутності. Можливо, саме тому ми фіксуємо любов, щоб вона не зникла, щоб передавалась далі».
Повна програма
24 лютого: відкриття
18:00 — «Оповідання про степ» / Софія Короткевич — відкриття виставки
19:00 — «Волонтери для України — Роберт» / OD SRDCE K RUKÁM, z.s. — презентація
20:00 — «Король Лір: як ми шукали любов під час війни» (2023) / реж. Дмитро Грешко — фільм
Документальна стрічка «Король Лір: як ми шукали любов під час війни» розповідає про Ужгород, який після повномасштабного вторгнення став прихистком для тисяч переселенців. Місцевий режисер ставить «Короля Ліра» з людьми без акторського досвіду — тими, хто втратив дім і намагається зрозуміти, ким бути далі. Постановка стає способом зібрати себе заново.
25 лютого
18:00 — «Волонтери для України — Матвій» / TEAM4UKRAINE, z.s. — презентація
19:00 — «Оповідання про степ» — кураторська екскурсія
20:00 — «Любі, прекрасні, кохані» (2024) / реж. Юрій Речинський — фільм
«Любі, прекрасні, кохані» — документальна стрічка. Один із найважчих і водночас найнеобхідніших фільмів цієї програми. Стрічка починається з евакуації літніх людей із прифронтової території. Росіяни наступають — і ми знаємо: перш ніж захопити місто, вони його знищують. Один із евакуйованих каже, що народився у 1942 році. Він прожив тут усе життя — і це не перша його війна. Сусідка прощається з подругою й обіцяє швидку зустріч. Сама ж залишається у місті.
Далі — розбомблений будинок, де по частинах збирають тіло. Людей привозять на судово-медичну експертизу, фіксують особисті речі, усі вони мають імена й поїдуть до рідних. Сімнадцять тіл у машині, що розвозить їх різними містами — Умань, Вінниця, Хмельницький, Тернопіль, Чернівці… Вразливість тут оголена до межі. Але навіть у цій темряві проступає любов, яка проявляється у найменших дрібницях.
26 лютого
18:00 — «Волонтери для України — Франтішек» / CESTY POMOCI, z.s. — презентація
19:00 — «Кліпни двічі» (2025) / реж. Дмитро Левицький — аудіоперформанс
20:00 — «Алло, я на горі» (2025) / реж. Ліза Пирожкова — короткий метр
20:15 — «Мозаїки Києва» (2024) / реж. Кирило Свєташов, Світлана Симакова — короткий метр
20:25 — «Лелеки завжди повертаються додому» (2023) / реж. Ґала Козютинська — короткий метр
«Кліпни двічі» — незвична вистава: глядачі отримують навушники та mp3-плеєр і слухають історії, де звичайний жест — кліпання очима — стає точкою зміни. Формат інтимний: сидиш навпроти іншої людини або сам/сама. Це про спогади і крихкі моменти, що залишаються з нами назавжди.
«Алло, я на горі» — спостереження за мешканцями звільненого Ізюма. Після окупації люди підіймалися на найвищу точку міста, щоб зловити зв’язок і сказати рідним: «Я живий». Камера просто слухає ці розмови.
«Мозаїки Києва» — короткий фільм про культурну спадщину. Режисери створюють нову мозаїку методом апсайклінгу й говорять про те, чому важливо зберігати мистецтво навіть під час війни. Однією з болісних втрат для української культури стало знищення мозаїки «Боривітер» Алли Горської у Маріуполі. Нещодавно з’явилися повідомлення, що частина роботи могла вціліти. Та навіть якщо це правда — йдеться лише про фрагмент.
«Лелеки завжди повертаються додому» — особиста історія режисерки Ґали Козютинської та її партнера Віктора. Вони купують стару хатину в Карпатах, облаштовують її, живуть спокійною осінню. Потім починається велика війна. Віктор іде на фронт із позивним «Лелека» і гине. Фільм режисерка завершує сама.
27 лютого
18:00 — «Волонтери для України — Мартін» / ESPERO, z.s. — презентація
19:15 — «Ти — космос» (2024) / реж. Павло Остріков — фільм
21:00 — After party
Фінальний показ — «Ти — космос» режисера Павла Острікова. Це вже ігрове кіно. Земля вибухає. Український далекобійник Андрій, який перебуває на орбіті, може бути останньою людиною у Всесвіті. Але з’являється ще один голос — француженка, яка виходить із ним на зв’язок із далекої точки космосу. Фільм поєднує гумор і дуже людську самотність. Тут важлива музика, паузи й рішення рухатися назустріч одне одному, навіть якщо шансів майже немає.
Читайте також:
У Празі стартує KINOWAR 2026: п’ять вечорів українського кіно, 5 унікальних історій
Макети дронів «Шахед» з’являться на чеських площах: перелік міст і локацій
