Український дисидент Мирослав Маринович отримає цьогорічну престижну чеську премію “Пам’яті народу”. Вона буде передана йому у День боротьби за свободу та демократію 17 листопада 2022 року у Національному театрі Праги. Пряму трансляцію цієї урочистої події вестимуть Друга програма Чеського телебачення, Чеське радіо, Словацьке телебачення та українське Суспільне ТВ.
Нагороди особистостям, які своїм життям довели, що честь, свобода та людська гідність – не пусті слова, некомерційна організація Post Bellum вручає з 2010 року. Таким чином вона вшановує живих свідків історичних подій. Серед лауреатів, які були нагороджені у минулі роки – ветерани війни, політичні в’язні, борці опору, ті, хто пережив Голокост, переслідувані письменники чи представники підпільних груп, які боролися із нацистським та комуністичним тоталітарними режимами, скаути, церковники та багато інших.
Жива історія – не лише чеська, а й українська, і спільна
Мирослав Маринович — вже другий українець, який отримає цю престижну премію. Дотепер нею був нагороджений лише один українець — ужгородець Левко Довгович, який вже у 14 років почав боротися зі сталінським режимом і мав відсидіти 36 років у сибірських концтаборах за антикомуністичну діяльність. Зрештою, через 6 років, з “хрущовською відлигою”, його відпустили. Але він і далі все життя займався громадською діяльністю — у Празі, Пряшеві та Кошицях.
Організатором вручення премії та гала-вечору є товариство Post Bellum, чеський Інститут вивчення тоталітарних режимів, телеканали та ряд інших організацій. Post Bellum через свій проект “Пам’ять народу” вже багато років збирає живу історію, опитуючи свідків різноманітних подій. Так, інтерв’ю з Мирославом Мариновичем українською мовою можна почитати тут, із Левком Довговичем — тут. Щороку презентація має свою оригінальну ідею завдяки спеціальній обробці різними режисерами, чергуються концепції кіно, театру, документалістики та коміксів.
Каґебіст сказав: “Хто не з нами – той проти нас”
У листопаді 1976 року Мирослав Маринович, випускник Львівської політехніки, став одним із засновників Української Гельсінської Групи. Кілька молодих людей на заході України хотіли відстояти свої права (як і чеські підписанти Хартії 77), збереження яких декларували й тоталітарні держави комуністичної Східної Європи того часу.
Незабаром Маринович «побачив» свій перший допит. «У мене була співбесіда в Івано-Франківську з одним співробітником КДБ, який був дуже злий на мене через мої погляди. Він мені сказав: «Хто не з нами, той проти нас», а я йому відповів: «Добре, тоді я буду проти вас». Крапка. Так я став дисидентом.
У квітні 1977 року Мирослава Мариновича заарештували, звинувативши в «антирадянській агітації та пропаганді», засудили його до найвищої міри покарання — семи років таборів і п’яти років заслання. «Як тільки двері камери за мною зачинилися, я вже не боявся. Я був до цього готовий і знав, що мене заарештують. Я просто не знав, коли саме це станеться. Як тільки це сталося, я подумав: ага, ось так це виглядає. І це все. Коли за мною зачинилися двері в камеру, в цей момент усі зв’язки, усі мої соціальні ролі були розірвані. І я зрозумів, що тепер має значення лише те, що для мене має сенс».
Покарання відбував у пермському таборі. З квітня 1984 року жив на засланні в селі Саралжин у Казахстані. Його дівчина, з якою він одружився, поїхала за ним туди. У 1987 році він зміг повернутися в Україну. Зараз Мирослав Маринович живе у Львові та працює проректором Українського католицького університету.
Разом із Мирославом Мариновичем премію отримають дружина чеського (моравського) дисидента, словачка Анна Шестакова з Братислави, донька підпільників антинацистського опору Марія Гензлова, ув’язнена у комуністичному концтаборі Марія Суседкова та в’язень нацистського концентраційного табору Павел Елі Ваґо.
Читайте також на нашому сайті: Мирослав Маринович: путін не хоче дотримувати правил, він їх хоче задавати
А також: Post Bellum запрошує до розмови українських біженців у Чехії
