4 травня в столичному клубі Retro Music Hall відбувся благодійний концерт відомого українського гурту Друга Ріка. Це перший виступ у рамках чеського туру, наступний концерт музичного бенду відбудеться 5 травня в місті Брно. Як виявилося, Друга Ріка заволоділа серцями слухачів не лише на Батьківщині, а й за кордоном, зокрема в Чехії. За годину до виступу біля празького клубу Retro Music Hall спостерігалась черга з фанатів Другої Ріки, й кінця їй не було видно навіть за рогом вулиці. Найбільш віддані поціновувачі творчості Валерія Харчишина одягали футболки з зображенням співака та його гурту.
Команда ProUkraїnu опинилася в самому центрі подій та взяла інтерв’ю в соліста гурту Друга Ріка Валерія Харчишина. Він поділився подробицями щодо європейського благодійного туру, а також розповів, куди підуть гроші, зібрані з продажу квитків.
У нас була нагода, був запланований цей тур. Ми не скасовували концерти, ми перевели їх у формат благодійних концертів. У нас було б їх більше. Тому що цей благодійний концерт був організований дуже швидко. І часу на збір коштів дуже мало. Деякі концерти додавалися до туру фактично в дорозі. Наприклад, краківський концерт з’явився за тиждень і був усього цей тиждень на продаж квитків. Ми не те що звикли до таких флешмобів, швидких концертів, швидких продажів. Пам’ятаю, колись Палац спорту збирали за 6 тижнів. Але то Україна, нас там знають, м’яко кажучи, набагато більше людей. Я дуже хвилювався з цього приводу, що ми не зберемо. Бо воно все коштує своїх грошей. Якби люди не прийшли, ми б просто витратилися на логістику, на дорогі зали. Вони дійсно дорогі. Наприклад, у Варшаві ми взагалі не могли провести концерт, у нас попросили 4 тисячі евро. Я подумав, що за такий короткий період можливо навіть не відіб’ємо ці 4 тисячі евро і підемо в мінус, і не буде ніякого заробітку. Я не ображаюся на Варшаву, вона дуже багато робить для українців і ми ще повернемось, бо буде друга частина туру.
Мене дуже радує Прага і Брно, взагалі Чехія. Квитки вже давно продані на наш концерт. Мабуть тому, що ми вже були, і тут проходили наші успішні виступи. І навіть з виставою приїжджали сюди. Тому ми напевно як додому приїхали сюди, тому і sold out (продані всі квитки).
Всі гроші з квитків, які ми заробляємо за мінусом витрат логістики, оплати звуку, персоналу, вони йдуть до фонду на підтримку України. Цим опікується запрошуюча сторона. А ті гроші, які перераховують українці на наш благодійний рахунок, ті люди, які приїхали після 24 лютого, можуть сплатити символічну суму й прийти безкоштовно, не купуючи квиток. Ми маємо такий список. І ці кошти йдуть саме на амуніцію для військових. Бо європейці амуніцію не купують, не купують зброю, цим займаються їхні держави. Тому беремо це на себе, воно працює. Зараз прийдемо до України і подивимось, скільки грошей у нашому кошику.
- Ви, як і мільйони українців, переживаєте втрати війни – Ваш будинок зруйнували орки. Чи є у Вас плани щодо його відбудови? І чи заповнили вже заявку в додатку Дія про зруйноване житло? Багато українців не роблять цього, бо не вірять, що зможуть повернутися до зруйнованих міст. Тому це питання, чи плануєте Ви відбудовувати все на тому самому місці в Україні?
Я не маю морального права перед своїми дітьми, які мріють повернутися до своєї домівки, у свою Україну, бо вона асоціюється саме з їхнім будинком у місті, де вони жили. Тому я обов’язково це зроблю, обов’язково відбудую. Такий самий, можливо кращий, але за тим самим проектом. Я мушу це зробити, я це зроблю! Чого б мені не вартувало.
Чи вірю я в компенсацію від держави? Поживемо-побачимо. Але я розумію, що державі треба знати, скільки зруйнованого майна є, аби провести підрахунок, скільки потрібно коштів. Якась компенсація буде, тому раджу не незважати таку опцію і все ж таки зареєструвати вашу втрату в Дії. Це я зробив. Більше того, пропоную і вважаю, що це необхідно зробити одразу після подачі до Дії – написати заяву до поліції про руйнування майна аби провести експертну оцінку. Крім того, сапери перевірять, чи не залишилося вибухових предметів, мін, бомб, аби ви могли розчистити місце для забудови. Бо, якщо ви почнете це робити, а там залишились якісь міни, снаряди… Словом, бережіть життя, не ризикуйте!
- Українські артисти зараз дуже дивуються російським співакам, які відверто підтримують війну росії проти України, а також деяким українським артистам, які мовчать і продовжують виступати в росії. Ваша реакція.
Ті люди, які їздили до росії і виступали, переважно такі сцикуни. Або неадекватні, або «голуби мира», або недорозвинені якісь, або робили вигляд, що вони за «мир во всем мире и все люди одинаковые, все люди братья». Ці люди мають «сцикливий характер», «сцикливу вдачу». Вибачте, не можу іншого слова підібрати. Тому ця частина українських артистів не поїде. Є ті, що вже зробили вибір і залишились в росії. Вони розуміють, що вони сюди не повернуться. Їм не потрібна Європа, їм не потрібна Україна. Вони будуть жити минулим. Будуть згадувати себе в минулому в вишиванці. Але їм Україна не потрібна, вони вже визначилися. Це Таісія Повалій, Ані Лорак.
Решта працюють в Україні. Я проти цькування тих людей, які, умовно кажучи, «помилялися». Вони не помилялись, вони робили свідомо то все. Але вони жертви русифікації, жертви нафтового бабла, російського впливу. Ми всі його зазнали. Навіть ті артисти, які жили і співали українською мовою. Вони все одно так чи інакше, беручи участь у шоу на українському телебаченні. Канали, маючи російський формат, за російські гроші це все робили. Я сам пам’ятаю, брав участь у таких шоу, де платили росіяни. Я розумів, що це російські гроші. Нас просили співати російські пісні. Коли ти приходиш і кажеш: дайте якусь українську, вони кажуть: «Вот это можешь петь. Был такой фильм «В бой идут одни старики», там песня «Ніч яка місячна» можешь петь». Це все відбувалося, бо в них працювала пропагандистська машина на всіх рівнях. І ми, артисти, не думали, або не хотіли вірити, що таким чином вони на нас впливають. Таким чином вбивають в голови цей російський продукт. Аби ми були гібридами.
- Музика краще говорить за будь-які слова. Проте прошу Вас сказати щось надихаюче, аби ми всі разом продовжували вірити в перемогу України й не здавалися.
Ми переможемо, бо в нас немає іншої держави. Якщо путін хоче нас перемогти, йому доведеться вбити кожного українця. Поки хоч один українець буде на Землі, доки житиме Україна! Так що нас не перемогти. Просто вірте, що нас не переможуть, поки ми є. Вірте кожен сам у себе, бо ти і є частина України. Не територія, а ми тримаємо її в серці, носимо з собою. І привеземо її назад, коли повернемося в Україну!
