У Чехії триває інформаційна кампанія, присвячена українкам, які приїхали до країни після початку війни та адаптувалися на ринку праці. Серед облич кампанії під назвою «Працюємо там, де потрібно» – вчителька Вікторія, кухарка Леся чи фельдшерка Олена. Кампанія розповідає реальні історії українських біженок, які знайшли роботу в Чехії та поступово інтегруються до чеського суспільства. Її спільно підготували Міністерство внутрішніх справ та Уряду Чеської Республіки, Урядова уповноважена з прав людини та Чеський офіс Міжнародної організації з міграції (МОМ).
«Хоч багато людей хочуть повернутися в Україну, вони не можуть жити в тимчасових умовах і без бачення майбутнього. Кампанією ми хочемо сприяти подальшій інтеграції українських біженців у чеське суспільство. Водночас показати громадянам Чехії, що українські біженці є надбанням нашої країни», – пояснює урядова уповноважена з прав людини Клара Шимачкова Лауренчікова. «Вони працюють, віддають дітей до школи і стають нашими сусідами», – додала вона.
Багатьом вже нема куди повертатися…
Кампанія, про яку ми вже розповідали тут (ч. 1), тут (ч. 2) і тут (ч. 3), триває вже понад місяць і стала помітною в публічному просторі. Витрати на акцію оцінюють у 10 мільйонів крон. Офіс Уряду та Міністерство внутрішніх справ Чеської Республіки оплачують частину зі свого бюджету, іншу частину — чеський офіс Міжнародної організації з міграції, який від початку російського вторгнення допомагає українським біженцям та їхній інтеграції.
«Ми хотіли, щоб кампанія відображала справжні людські історії, з якими всі щодня стикаються у повсякденному житті. Тому на візуалах можна знайти, наприклад, пані Світлану, яка, як і багато інших, не змогла знайти роботу за тим фахом, за яким працювала в Україні. Там вона була вчителькою, а у Чехії починала на металургійних заводах. Але коли вона вивчила чеську, то влаштувалася помічником учителя в школу для дітей з вадами слуху», – пояснює Петр Чап, директор чеського офісу МОМ.
Що буде далі?
Водночас Міністерство внутрішніх справ Чехії нещодавно представило законопроєкт, який дозволить українським біженцям, які вже є економічно самозабезпеченими та не отримують державної допомоги, одержати звичайний дозвіл на довгострокове проживання. Новація, спрямована на тих українських біженців, які хочуть оселитися в Чехії на тривалий термін, не замінює інститут тимчасового захисту. Його надаватимуть і в наступному році.
«Із соціологічних опитувань ми знаємо, що частина біженців не планує найближчим часом повертатися в Україну. Декому нікуди подітися, бо їхні будинки зруйновані. Інші почали нове життя, вивчили чеську мову і знайшли роботу. Вони працюють там, де вони потрібні – у дитсадках, школах чи у сфері соціальних послуг. Саме новий закон запропонує їм можливість оселитися в Чехії на більш тривалий період», – додає Мирослав Яшурек, директор Департаменту комунікацій Міністерства внутрішніх справ ЧР.
З початку російського вторгнення в Україну Чехія надала тимчасовий захист майже 600 тисячам біженців. Зараз у країні проживає майже 340 тисяч. Більшість із них – жінки та діти. Понад 123 тисячі з них знайшли роботу. Щотижня кількість працюючих українських біженців збільшується приблизно на тисячу, повідомляє чеський уряд.
Чеська Республіка має чітку позицію, яка полягає в наданні необхідної допомоги та підтримки людям, які шукають притулку. Завдяки довгостроковій стратегії вдалося підтримати біженців у процесі інтеграції та залучення до ринку праці. За даними МВС, вони вже принесли до бюджету зборів і податків більше, ніж держава витратила на гуманітарну грошову допомогу.
Ірина — соціальний працівник
Ірина – дитячий психолог. Після приїзду до Чехії вона спочатку рік пропрацювала на заводі з виробництва деталей двигунів. Сьогодні вона працює в соціальних службах, де займається з дітьми в низькопороговому клубі. І в Україні, і в Чехії вона хоче займатися справою, в якій може бути корисною.
Тетяна – логопед
До війни Тетяна працювала в Дніпрі логопедом. Після російського вторгнення в Україну виїхала з дітьми до Чехії. Зараз вона живе в Брно, де повернулася до своєї первісної професії. Крім того, вона як соціальний педагог допомагає українським дітям із чеською мовою та чеським як соціальний педагог.
Ганна — вихователь і психолог у дитячому садку
Ганна родом із Миколаєва на півдні України, де багато років працювала вихователем у дитячому садку, згодом психологом. Після початку війни вона теж виїхала до Чехії з доньками. Сьогодні живе в Брно. Обидва дипломи магістра нострифікувала. І вона знову займається справою, яка її наповнює і радує: викладає в дитячому садку.
Ольга – координаторка просвітницької діяльності
Після початку війни Ольга з родиною спочатку виїхала з Києва до Львова. Однак через зростання небезпеки вирішила виїхати із сином до Чехії. Вона оселилася в Брно, де спочатку була волонтеркою в освітньому товаристві. Завдяки тому, що вона швидко і добре вивчила чеську мову, отримала там постійну роботу в якості координатора заходів.
Тетяна – координатор енергетики
Тетяна родом з Харкова, вивчала право і нещодавно успішно захистила дисертацію. У Чехії вона заробляє на життя консультантом з енергетики та координаторкою. Зосереджується на розвитку сільської місцевості. І бере участь у тренінгах для інших енергетичних координаторів з числа українських біженців.
Леся — кухарка у шкільній їдальні
Леся родом із Житомирської області в Україні. Була перукаркою. Після початку війни виїхала з дітьми до Чехії. Щоб могла подбати про дітей, працює кухаркою.
Гая — працівниця у скляній майстерні
Гая (Гаяне) проживала із двома синами в Харкові. Перші два місяці війни вона провела з ними під землею на станції метро. Через страх за їхнє життя виїхала до Чехії. Працює на повну ставку в скляній майстерні. Виходить на роботу о 5 ранку, щоб встигнути доглянути дітей. Двічі на тиждень вона веде танцювальні майстер-класи у місцевому Центрі гуманітарної допомоги.
Вікторія – вчителька англійської мови
Вікторія вивчала перекладацьку майстерність в Україні. Після початку війни у Чехії швидко вивчила чеську мову і вже рік викладає англійську у старшій школі. Вона сумує за домівкою, яку руйнує війна. Проте нова робота додала їй сил пережити важкі часи.
Олена — асистентка стоматолога
Олена родом із Херсона. Це місто є постійною мішенню російських атак. Раніше вона працювала медсестрою. Вона швидко знайшла місце у своїй професії в Чехії. Вона піклується про сина та хвилюється за батьків, які залишилися на окупованій частині України.
Світлана — асистент школи для глухонімих дітей
Світлана родом із нині окупованого Бердянська. Має двох синів, одного онука. Вона була вихователькою в дитячому садку в Україні. Вона спочатку знайшла роботу на чеському металургійному заводі. Вивчивши чеську, влаштувалася помічником вчителя в школу для дітей із вадами слуху.
Ганна — юристка
Ганна вивчала право в Україні та працювала в українських та міжнародних компаніях. Після російського вторгнення виїхала з двома дітьми до сестри в Чехію. Записалася на курси чеської мови. Вона влаштувалася менеджером у чеську компанію та допомагає у перекладах. Вона не хоче жити під російською окупацією.
Читайте також: Більше половини українських біженців хочуть залишитись у Чехії, хоча працюють нижче кваліфікації та втрачають безкоштовне житло
