Другий тур виборів президента Словаччини суттєво відрізнявся від першого. Перемога спікера парламенту Петера Пеллеґріні сталася завдяки двом основним факторам. Основний з них – залякування. Голова лівої партії «Глас» обрав риторику чеського опозиціонера Андрея Бабіша з останніх президентських виборів: він весь час погрожував війною, якщо “пройде” його супротивник Іван Корчок.
Пеллеґріні виграв і за прикладом колишнього чеського президента Мілоша Земана, зазначив публіцист Петр Сокол на сторінках часопису “Рефлекс”. У 2013 році Земан називав себе “президентом нижніх десяти мільйонів чехів”. І Пеллеґріні презентував себе “президентом людей, а не еліт, мас-медіа, недержавних організацій чи закордоння”. У 2018 році Земан тоді лякав виборців, що якщо виграє його супротивник Їржі Драгош, то до Чехії прийде багато мігрантів, передусім з Азії та Близького Сходу. Пеллеґріні залякував війною, якщо виграє Корчок. І не дивно, що і нині Земан, який щойно вийшов з лікарні, одразу ж гаряче підтримав Пеллеґріні на виборах.
Пеллеґріні вдалося привести до урн велику кількість тих, хто залишався вдома під час першого туру. Участь у другому турі президентських виборів у Словаччині у порівнянні з першим зросла майже на десяту частину: склала 61 відсоток. Фактично це було не дуже далеко від останніх словацьких парламентських виборів у вересні 2023 року. Результат другого туру є найтіснішим у історії прямих президентських виборів у Словаччині. Утім, різниця на користь Петера Пеллеґріні, зрештою, виявилася більшою, ніж очікувалося після першого туру, і на основі передвиборчих опитувань.
Копія парламентських виборів
Зрештою, Івану Корчоку не вдалося перетворитися на Петра Павла, якого частина виборців вважала кандидатом поза коаліційно-опозиційним зіткненням. Словацька кампанія між першим і другим туром копіювала останні парламентські вибори. Це добре ілюструє кількість голосів, яку вчора отримали обидва кандидати. За Петера Пеллеґріні проголосували мільйон чотириста тисяч громадян, що майже точно копіює кількість голосів за «Смер» Фіцо, «Глас» Пеллеґріні, Словацьку національну партію (SNS) Данко та позапарламентську націоналістичну партію «Республіка». Навпаки, Іван Корчок набрав мільйон з чвертю голосів, що знову ж таки майже точно відповідає сумі всіх нинішніх опозиційних партій – Прогресивної Словаччини Шимечка, Руху “Словаччина” Матовича (раніше OĽANO), партії Суліка SaS, Католицького християнсько-демократичного руху (KDH) і Демократичної партії Геґера.
„Я їм цього не забуду“
Сьогодні каламбурний табір лівих та націоналістів у Словаччині на кілька відсотків і приблизно на 150 тисяч голосів сильніший за ліберально-консервативну опозицію. Пеллеґріні за допомогою гострої антизахідної та «антивоєнної» кампанії вдалося залучити до виборчих дільниць майже всіх виборців з лівого та націоналістичного табору, Іван Корчок за нинішньої ситуації не міг перемогти. Багаторічний дипломат домігся поважного результату на виборах, на яких він отримав навіть на 200 тисяч голосів більше, ніж остання переможниця Зузана Чапутова на президентських виборах п’ять років тому. «У кампанії стало вирішальним те, що вони з мене зробили “кандидатом війни”. Я цього їм не забуду. За вас, мою маму, моїх дітей”, – сказав своїм прихильниками невдоволений Іван Корчок після того, як зрозумів поразку.
Кампанія Корчока мобілізувала всіх доступних йому виборців. Але вона підіграла і Пелеґріні, який зображав екс-міністра як лідера «прогресивно-ліберально-правої» опозиції. Це допомогло підняти всіх виборців «Смеру» та «Гласу», які “спали” в першому турі, а особливо виборців націоналістичного та абсолютно проросійського кандидата Штефана Гарабіна. Майже всі вони прийшли на другий тур і майже рівномірно кинули в урну бюлетень за надто «поміркованого» для них Пеллеґріні, бо Корчок був для них набагато гіршим «прозахідником». Ліво-націоналістичну урядову коаліцію й радикальні словацькі націоналісти, які вирізняються повною підтримкою дій кремля, тепер можуть контролювати всю словацьку політику.
Традиції Мечіара
Eкс-президент Словаччини Іван Ґашпарович був головною зіркою виборчого штабу Пеллеґріні під час підбиття підсумків. Політик з уже далекого минулого був правою рукою Владіміра Мечіяра в 1990-х роках, якого на Заході вважали авторитарним лідером і ледь не диктатором. Згодом навіть двічі ставав президентом завдяки голосам виборців Фіцо. Можливо, ніхто так не символізує безперервність мечіяризму та систему Роберта Фіцо, як Іван Ґашпарович.
Він має дві великі схожості з новим президентом Словаччини. Він теж був спікером парламенту, і теж політично зрадив свого давнього шефа і покровителя Мечіяра, щоб врешті-решт стати главою держави. Пеллеґріні насправді є лише більш сучасним і фотогенічним обличчям цієї політичної традиції, яка правила Словаччиною протягом більшої частини постоксамитової епохи. Під час переможної промови він говорив про інший політичний табір як про «опозиційно-опортуністичний центр». І це підтверджує тезу, що Пеллеґріні буде представником жорсткого ядра політичного світу Фіцо-Мечіара, в якому його представники кладуть квіти до могили Ґустава Гусака чи відкрито роздають інтерв’ю російським державним медіа.
Утім, не варто забувати, що Пеллеґріні, на відміну від Фіцо, Данко, Гарабіна й інших словацьких відверто проросійських політиків, щодо росії обирає поміркованіші слова. Він називає росію агресоркою і засуджує її. Він чітко називає війну в Україні «конфліктом, спровокованим Росією». Щодо підтримки України зброєю він не каже, що “це продовжує конфлікт”, а виправдовується, що “у Словаччини вже просто немає що дати Україні”.
Південна Словаччина під впливом Орбана
Великою новиною ночі виборів є підтвердження політичної метаморфози словацьких угорців. Другий тур цих президентських перегонів став, напевно, першими виборами в новітній Словаччині, під час яких виборча карта фактично не показувала, де проживають словацькі угорці. Вони вчора приєдналися до словацької тенденції, збільшили свою участь у другому турі та обирали президентом Пеллеґріні.
Але з 1990-х років словацькі угорці довгий час були найсильнішою складовою антимечіарівської, а потім протифіцовської виборчої коаліції. Їм не подобався лівий націоналізм обох словацьких лідерів. Після вчорашнього дня це вже не так. І очевидно, що на півдні Словаччини вже також править Віктор Орбан, який підтримав Пеллеґріні, оскільки він є союзником Роберта Фіцо. Словацьким угорцям трохи пощастило з іншим ставленням словацької більшості до цієї меншини — їхні голоси врешті-решт не виявилися вирішальними, оскільки відносно велика перевага Петера Пеллегріні здебільшого була створена в інших регіонах.
Особливо багато голосів Пеллеґріні отримав на сході Словаччини, поблизу кордонів з Україною, де проживає багато представників ромської, української чи русинської меншини. Подекуди підтримка Пеллеґріні сягнула тут понад 70 відсотків. Корчок тут переміг тільки у великих університетських містах — Попраді, Пряшеві й Кошицях. Така тенденція, зрештою, помітна для всієї Словаччини. Але на сході, очікувалося б, мало би бути більше симпатій до “проукраїнського” Корчока. Утім, це не так. “Тут більше, ніж інде у Словаччині, бояться війни. Знаєте, вона дуже близько. Тим більше, наш досвід з українцями не є надто вдалим. У цьому регіоні до війни вони мали репутацію контрабандистів, гангстерів, мафії, просто нічого доброго», – пояснював напередодні виборів редакторові газети “Денік” Лубошеві Палаті сімдесятирічний Павол. «Тому тут ніхто не дуже хоче допомогти Україні і не дуже її підтримує», – розповідав він.
Все для Фіцо
Кампанія Пеллеґріні, використовуючи все можливе і неможливе, просто спрацювала. Словаччина тепер контролюватиметься на всіх ключових конституційних позиціях політиками, які хочуть союзу з Угорщиною Орбана. Вони хочуть профілювати себе як незалежну групу країн між Заходом і Сходом. Завдяки цьому Роберт Фіцо зможе завершити всі плани внутрішньополітичної трансформації Словаччини. Особливо в ситуації, коли в президентському палаці “зникне” голова другої за чисельністю коаліційної партії — Петер Пеллеґріні, який навіть не приховує, що буде проурядовим і підтримуватиме Фіцо у більшості питань. Натомість Іван Корчок може стати новим лідером опозиції після вчорашнього дня, якщо захоче.
Читайте також: Дезінформація підриває державу, матеріальна та моральна підтримка України вичерпується — словацька президентка Зузана Чапутова
