Ядерна загроза не зважає на кордони. Потенційні ризики

Війна в Україні показала наскільки хиткою є ядерна безпека у світі. Не маючи ядерної зброї як такої, Україна мимоволі стала цією зброєю в руках агресора. Росія окупувала спочатку Чорнобильську, а потім і Запорізьку АЕС. Критично низько запускає свої крилаті ракети над іншими атомними станціями та не перестає залякувати світ: ядерна загроза, «непередбачувані наслідки». 

Відтак загрозу ядерного тероризму без перебільшення варто вважати однією з ключових у питаннях міжнародної безпеки, оскільки такі злочини не мають територіальних кордонів. Журналістка Еко.Район розбиралась в потенційних ризиках та загрозах, пов’язаних з ядерною безпекою та воєнними діями рф на території Рівненщини. 

Ядерна загроза не зважає на кордони

Вперше в історії розвинена країна зазнала ядерної агресії — окупанти обстріляли в Україні саме ядерні об’єкти. Тим самим жорстоко порушивши закони ведення війни, правила Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та Міжнародної Конвенції про боротьбу з актами ядерного тероризму та звичаєвого міжнародного гуманітарного права.

Що треба робити в разі радіаційної аварії повинні знати не лише жителі 30-кілометрової зони навколо АЕС, оскільки зона ризику ураження залежатиме від кількох факторів, зокрема масштабів пошкоджень на станції та напряму вітру.

Злетіти в небо: РАЕС під прицілом ядерних погроз

За час війни єдиною АЕС з п’яти в Україні, що не відчула на собі прямої загрози, залишається Рівненська. Попри те, що ядерні погрози та хакерські атаки на станцію почались ще задовго до повномасштабного вторгнення.

Ще 23 вересня 2020 року переполоху у ЗМІ наробила інформація, оприлюднена на офіційних сайтах Вараської міськради та Нацполіції про те, що на РАЕС вибухнув третій реактор. Повідомлялось, в місті відбувається масова евакуація населення. Як з’ясувалось згодом, це була ворожа хакерська атака.

2 жовтня – анонімне повідомлення-дзвінок до управління Нацполіції у Запорізькій області про мінування всіх АЕС в країні. В результаті огляду промислових об’єктів Рівненської АЕС інформація також не підтвердилась.

Опісля (за кілька місяців до повномасштабного вторгнення) РАЕС з певною періодичністю отримала ще порцію погроз ядерної диверсії.

Зокрема, увечері 10 листопада 2021 АЕС отримала лист-погрозу про здійснення акту ядерного тероризму. Такі ж повідомлення надійшли й на адресу НАЕК «Енергоатом» та Служби безпеки України. 

Наступне повідомлення про загрозу ядерного тероризму (диверсії) стосовно Рівненської АЕС надійшло уранці 28 грудня до Вараського районного відділу поліції.

Третього листа про загрозу здійснення акту ядерного тероризму (диверсії) стосовно ВП «Рівненська АЕС» отримала СБУ ввечері 22 січня.

Усі ці диверсії, на щастя, не підтвердились. Проте не треба бути великим експертом, аби зрозуміти, що чинили їх неспроста. Рівненська АЕС не застрахована від потенційних небезпек і ризиків. Вона розташована у прикордонному із Білоруссю районі. З території якої, як відомо, в Україну летить левова частка ворожих ракет.

Більше того – терористичні війська рф уже неодноразово показали себе як такі, що свідомо нехтують елементарним правилами безпеки. Тож імовірність «випадкового» влучення в атомний реактор є дуже високою.

Окрім того, з першого дня повномасштабної війни в регіоні зберігається загроза вторгення з території Білорусі живої сили ворога. Відтак цілком ймовірно, що в разі такого сценарію стратегічним об′єктом для ворожих військ стане саме АЕС.

Станція з виробництва електроенергії – небезпечна мішень?

На території РАЕС розміщені чотири реактори (всього в Україні — 15). Коли станція проєктувалась, то, як і в решті таких обєктів, у вимогах щодо безпеки не враховувались цілеспрямовані воєнні атаки. На відміну від кремлівського ватажка та його армії, конструювальники реакторів вважали воєнні атаки на подібні об’єкти настільки малоймовірним, що свідомо не вживали заходів для уникнення таких варіантів розвитку подій.

Максимум, який враховували, – випадкове падіння невеликого цивільного чи військового літака. Відтак серед зовнішніх впливів у «Загальних положеннях безпеки українських атомних станцій» йдеться лише про «впливи природного або технічного походження».

Рівненська АЕС знаходиться на відстані приблизно 65 кілометрів від кордону з Білоруссю. Тоді як ворожа військова техніка, наприклад, Іскандер-М може влучати у цілі на відстані до 500 кілометрів. Саме такі установки на території Білорусі за 50 кілометрів від кордону з Україною, згідно зі зведеною інформація Генерального штабу ЗСУ, на 90 день війни розмістили російські війська.

Тобто АЕС у Вараші автоматично перетворюється зі станції з виробництва електроенергії на небезпечну мішень для армії-терористки, якій абсолютно наплювати на звичаї та закони ведення війни.

Так, за оновленими даними видання Forbes, станом на липень у зс рф залишається понад 2000 ракет Х-55 і Х-22 дальністю понад 500 кілометрів. Чого вистачить ще на кілька місяців бомбардувань. Оскільки ці ракети є застарілими і неточними, це може призвести до жахливих наслідків.

Страшно передбачити, якими саме будуть наслідки, якщо ворожа ракета влучить хоча б в один із реакторів. Проте точно можна стверджувати, що ця трагедія стане фатальною не лише для України. Адже об’єкти, які працюють десятиліттями (а РАЕС працює з 1980 року) мають тонни відпрацьованого палива. Такі ядерні відходи надзвичайно небезпечні, оскільки вироблені в результаті тривалого впливу високого рівня радіації в активній зоні реактора.

Якщо, приміром, порівняти ядерну бомбу та витік відпрацьованого ядерного палива, то, за словами експертів, залишкова радіація від першої впаде майже до нуля за кілька місяців. Тоді як побічні продукти, що містяться у відпрацьованому ядерному паливі, залишаться небезпечними протягом років.

Цей матеріал підготував Район.in.ua – титульний сайт однойменної мережі гіперлокальних інтернет-видань, яка нині працює у Волинській, Рівненській та Закарпатській областях. Читацька спільнота 5,7 мільйона читачів з усіх куточків світу. Місія Район.in.ua – сприяти розвитку громад, забезпечуючи аудиторію якісним інформаційним продуктом.