Хоча війна в Україні триває вже понад три роки, медійна й суспільна увага до неї у Чехії помітно знижується. Парадоксально, але водночас із тим, як українська громада в ЧР зросла до рекордних масштабів, сама Україна почала «зникати» з чеського інформаційного простору. Про причини такого зсуву й можливі шляхи зміни цього сприйняття говорили учасники відкритої дискусії «Нова Україна?», що відбулася в Брні у просторі Káznice в межах проєкту „Než válka skončí“. Своїми думками про Україну поділилися громадські діячі, українці та чехи.
Україна як медійна тінь: війна – єдина асоціація
Журналіст Петро Каліна зауважив, що чехи досі сприймають Україну переважно через призму війни. У публічному просторі часто бракує розмови про Україну як культурне середовище, цілісне суспільство, державу з власним голосом. Попри щоденну присутність українців у міському житті, багато чехів сприймають їх як абстрактну масу біженців, а не як рівноправних співгромадян.
«Війна не завершена, довкола нас є люди, які її пережили, — сказав Каліна. — Наше завдання як активних громадян — знаходити мову і наративи, які показують, що прийняття України — це можливість змінити європейське уявлення про самих себе».
Не любов, а чесність: як говорити про складне
Літературознавиця й перекладачка Ірина Забіяка наголосила: «Ніхто не зобов’язаний когось любити. Але важливо бути чесним із собою». У світі, де дедалі більше місця займають емоції, ідеології та страхи, саме інтелектуальна чесність, освіта та професійність залишаються ключовими інструментами змін.
Учасники погодились, що ефективна розмова з суспільством важлива. Замість емоційної конфронтації треба шукати способи взаємодії навіть у складних розмовах.
Що, крім війни?
Актор і філософ Йосеф Ференц порушив ключове питання: чи є Україна в Чехії видимою — і в якому саме сенсі? «Видимість України часто трактується крізь негатив: війна, міграція, криза. Але саме зараз нам потрібно говорити про її культурну вагу й позитивну роль», — сказав він.
Однією з проблем залишається брак культурної представленості України: мало українських фільмів у кінотеатрах, невелика кількість перекладених книг, театральних гастролей, освітніх програм. Пропозиція звучала однозначно — перейти від точкових заходів до масштабних культурних подій і системної підтримки перекладу, обміну й співпраці.
Окремо було порушили питання розрізнення між Україною та росією в чеському сприйнятті. Цей розрив у сприйнятті — відповідальність і самих українців, і чеських інтелектуалів. Над цим ще слід системно працювати.
Психологічна й цифрова безпека — новий виклик для громади
Ільнара Дудаш, директорка Українського культурного центру в Брні, підкреслила важливість розробки методик протидії агресії, маніпуляціям та дезінформації. Йдеться не лише про фізичну безпеку, а й про психологічну стійкість, вміння захищати себе у публічному й онлайн-просторі.
В умовах інформаційного тиску українці мають не просто «адаптуватися», а навчитися усвідомлено захищати себе, свої родини, свої цінності — з повагою, впевненістю і професійністю.
Що ми можемо робити вже сьогодні?
Волонтер Brno pro Ukrajinu Давід Конечний говорив про відчутну втому суспільства від теми війни. Проте саме зараз, на його думку, важливо не зупинятися: особиста активність кожного — від збору коштів до простого діалогу з друзями — має значення.
Серед дієвих інструментів:
– участь у фандрейзингу,
– пояснення фактів знайомим,
– поширення перевіреної інформації,
– розміщення візуальних матеріалів,
– вуличні кампанії,
– турбота про власний психофізичний стан,
– вихід за межі «бульбашки».
Учасники також обговорили створення «острівців позитиву» — невеликих українських спільнот, які підтримують одне одного, будують зв’язки з чехами.
Україна — виклик і шанс для Європи
Марія Короткова, організаторка культурних проєктів в Брні, звернула увагу на інноваційний потенціал України. Вона наголосила, що авторитарні режими у світі демонструють високу ефективність саме через мобільність і відсутність надмірної бюрократії. Демократії мають навчитися відповідати на ці виклики — і досвід України може бути джерелом рішень.
Йдеться не лише про військову сферу, а й про гнучкість у громадянських процесах, соціальних ініціативах, технологіях. Зменшення бюрократичних бар’єрів, підтримка україномовного середовища та використання українського досвіду — усе це здатне підсилити й саму Європу.
Модератори заходу, режисер Макс Новатарський та драматург Матєй Нітра, підкреслили: мова йде не про «інтеграцію» як асиміляцію, а про взаємне збагачення — через діалог, культуру, взаємоповагу та співдію.
Це не питання іміджу. Це питання майбутнього Європи як простору, що вміє приймати, змінюватися і захищати свої цінності — разом з Україною.
- Текст: Аліна Манасова
- Тези учасників записав: Матєй Нітра
- Фото: Якуб Фішер
Читайте також:
У Бенешові скасували концерт українських дітей — через ненависні коментарі в соцмережах
