ProUkraїnu поспілкувалися із режисером та продюсером фільму “Свобода у вогні” (Freedom on Fire). Євген Афінеєвський не вперше знімає в Україні. У 2014 році американський режисер створив документальну стрічку “Зима у вогні: Боротьба України за свободу” (Winter on Fire) про Майдан. Обидва фільми розповідають про боротьбу українців за свою державу та незалежність.
Фільм “Свобода у вогні” вийшов 7 вересня 2022 року. Його, із початком повномасштабного вторгнення, Євген Афінеєвський знімав в Україні. Над стрічкою працювали понад 40 операторів. Робота проходила в авральному режимі.
Документальну стрічку показали і в Чехії, Євген Афінеєвський завітав до ЧР із прем’єрою. Представляла стрічку також Анна Зайцева – дружина захисника Азовсталі, яка провела у бомбосховищі заводу 65 днів із маленькою дитиною. Пройшла фільтраційний табір та, ризикуючи життям, зберегла унікальні кадри із Азовсталі, що були використані у фільмі.
Ми поговорили із Євгеном та Анною – подробиці в інтерв’ю.
Євген Афінеєвський – режисер фільму “Winter on Fire” та “Freedom on Fire”
Коли почалася війна, іноземці рятувалися з України. Ви, навпаки, приїхали в країну, щоб зняти, що відбувається і як росія тероризує українців. Ви весь час перебували в Україні під час знімального процесу?
Почнемо з початку: війна почалася у 2014 році, коли я закінчував свій фільм про Майдан. Тому що в 2014 році Майдан показав вибір народу, тоді воля українців перемогла бажання Януковича зблизитися з путіним. Думаю, що тоді і почалася війна. Тому це неправильне позиціонування, саме те, що ми знехтували цим фактом, дозволило статися повномасштабному вторгненню. Отже, нам потрібно почати виправляти факти і дотримуватися реальної історії, а не закривати очі на те, що ця війна була в Україні 8 років. Ця війна впливала на життя людей, люди гинули за ці 8 років.
Тож коли цього року відбулося повномасштабне вторгнення, через заплющені очі багатьох людей, країн, я вирішив продовжити свою сагу, яку почав у 2014 році в Україні. І розповісти історію цих 8 років війни. За 2022 рік я був в Україні 3 рази. Не міг бути там весь час, тому що потрібно було монтувати і займатись дистрибуцією. Тож я “мотався” туди-сюди між Україною та США.
Сага про боротьбу українського народу
Ви зафіксували в історії дві дуже важливі для України події: перша – Майдан, коли українці вголос заявили про свою проєвропейську позицію і шлях, яким вони хочуть іти. Друге – це війна, яка, сподіваюся, закінчиться українською перемогою. Чи плануєте ви знімати третій фільм вже про нашу перемогу і про відбудову України?
Українці переможуть. Тому що вони воюють за власну Батьківщину, вони борються за майбутнє своїх дітей, за майбутнє вільної української нації. Це йде в глибину століть, коли козаки були вільним духом і вільною нацією. Ми повинні про це пам’ятати.
Майдан для мене був першим розділом боротьби за свободу. І українці перемогли. Думаю, сьогодні те, що ми показуємо у фільмі – це другий розділ боротьби за свободу. І що цікаво, коли ми закінчили “Зиму у вогні” (Winter on Fire), у фільмі ми написали про початок війни. Коли стрічка вийшла у 2015 році, друга картка з кінця говорить про те, що почалася війна. Ми навіть називали цифру, скільки життів вона вже забрала. Я відкрито заявив про війну в той момент. Але коли мене неодноразово запитували, чи буду я продовжувати знімати і робити ще один фільм, я сказав “ні”. Хочу, щоб історію України, історію війни розповідали інші люди. І знаєте що? Ніколи не кажи ніколи.
Я був морально зобов’язаний продовжити зйомки, коли почалося повномасштабне вторгнення. Тому що не бачив, щоб якийсь інший фільм виходив і давав голос українцям у світі, щоб вони розповіли свою історію. Тож я повернувся і задокументував другий розділ боротьби за свободу. Чи буду робити третій фільм? Не хочу зарікатися чи казати “так”. Але я дуже хочу, щоб Україна перемогла якнайшвидше. Тому що ця Третя світова війна впливає на весь світ. Вона забирає життя людей в дуже жахливий і потворний спосіб.
Історичне підгрунтя фільму
Як ви сказали в одному з інтерв’ю, це не тільки геноцид українців, це боротьба українців за свободу і демократію всієї Європи.
Українці воюють за весь світ! Тому що, якщо повернутися до історії, український народ зупинив Чингісхана та Батий Хана. Здається, це було 13 століття. Коли українці були буквально щитом для Європи, і я думаю, сьогодні вони є щитом європейської свободи. Я не думаю, що росія воює з Україною. Перспектива, з якої на це дивиться світ, є неправильною. Росія воює не лише проти України, росія бореться проти демократії всього світу, проти свободи слова, свобода думки, свобода творчості. Росія воює з усім, що існує в цивілізованому світі.
Імперіалістичні бажання, які має їхній лідер, ми бачили у 1812 році, коли Наполеон намагався це зробити. Бачили імперіалістичні прагнення та потворність Другої світової війни, де інший лідер у 1939-1945 роках намагався зробити те ж саме. І це століття принесло нам нового монстра, який також має це імперіалістичне бажання і намагається вбити все людське. Все, що стоїть на захисті демократії, свободи вираження думки, яку ми всі маємо сьогодні тут. І жоден журналіст на пострадянському просторі цього не мав.
3 дні тому людина, яка буквально створювала батальйони найманців в росії, говорю про вагнерівців, зайшла настільки далеко, що вирішила, наприклад, заблокувати YouTube. Тому можливість російських громадян мати хоч маленьке віконечко у великий світ зникає все більше і більше. Тому вони перебувають у вакуумі і отримують “отруйний газ” лише з телевізора.
Вони отримують ненависть від свого телевізора, ненависть до українців та бажання їх знищити.
Метастази ракової пухлини зайшли надто далеко, і весь організм цієї нації знаходиться в глибокому раку. Отже, має статись якась хімічна реакція, яка відновить цю націю. Але це займе багато часу, не одне і не два покоління. І кардинальні зміни можуть настати лише тоді, коли ця війна буде зупинена.
Євген Афінеєвський: як проходили зйомки фільму
У фільмі “Свобода у вогні” ви показали життя звичайних українців. Як ви вирішували, які історії мають увійти до фільму, а які – ні?
Ми всі звикли, що війна – це окопи і солдати на фронті. Але, на жаль, війна у 21 столітті – це інше. Війна у 21 столітті – це життя цивільних та камера. Камера, яка маніпулює наративом. Думаю, що важливо розповісти світові, що у наш час камера стає зброєю, і нам усім потрібно бути дуже уважними із тим, що ми слухаємо, читаємо, дивимося. Тому що нас дуже легко вбити в душі отруйною брехнею, яку інколи поширюють ЗМІ.
Водночас, ми повинні пам’ятати, що тепер в країні, яка перебуває у стані війни немає безпечного місця. Якщо раніше це стосувалося лише прифронтової зони, сьогодні ми бачимо, що мирні жителі Києва, Львова, Запоріжжя, багатьох інших міст можуть бути легко вбиті ракетою або дроном, які деякі країни продають зараз росії.
Тож у фільмі я хотів створити зв’язок світової аудиторії з простими українцями. Зв’язок простих матерів з простими матерями, зв’язок лікарів, які намагаються рятувати життя з нульовими можливостями, без ліків, не маючи належного обладнання, з лікарями, у яких є все. Зв’язок волонтерів з волонтерами. І це мій підхід до фільму. Не те, що показують в новинах, а щось людське. Намагаюся пробудити людство через людські історії.
Реакція світової аудиторії
Фільм уже показали на різних фестивалях, яким був фідбек аудиторії? Як вважаєте, чи досягнув фільм головної мети, чи зрозуміли європейці, як це – бути в жахливій реальності українців зараз?
Фільм досягнув цього в місцях, де був показаний. Але його треба показати всюди, щоб досягти того, чого досяг “Зима у вогні” (Winter on Fire). Попереду у цієї стрічки ще довгий шлях. Ми тільки почали працювати над дистрибуцією. Цим фільмом я закликаю до дії. І всі, хто бачив стрічку, відчули зв’язок із героями на екрані. Тому що через свою розповідь я намагаюсь провести кожного з присутніх у залі місцями, де я побував зі своєю камерою, що я відчував. Хочу, щоб кожен з присутніх відчув історії, якими жив я і жили мої герої. Це моя мета.
Те, що я побачив – так, фільм безумовно, зворушив аудиторію. З кожним показом все більше людей приходять з різними пропозиціями допомогти Україні. І це те, чого я хочу – об’єднати світ проти раку, проти поширення російської диктатури, і зупинити цю ракову пухлину.
Зараз ви перебуваєте в Чехії. Де плануєте презентувати фільм далі?
Протягом листопада фільм побачать в Угорщині, у Стокгольмі, Норвегії, Гаазі, Канаді, у Сполучених Штатах.
Анна Зайцева – героїня фільму, дружина полоненого захисника Азовсталі
Анна Зайцева була у бомбосховище Азовсталі понад два місяці, пережила допити росіян у фільтраційному таборі, її чоловік досі знаходиться у російському полоні. Анна зберегла відео, зняте на легендарній Азовсталі. Кадри перебування там мирного населення матерів, дітей та стареньких були використані у фільмі “Свобода у вогні”.
Під часу показу фільму Анна не дивилась стрічку, бо зізналась, що досі не може спокійно реагувати на гучні звуки та вибухи. На презентації Анна Зайцева закликала не забувати, що дуже багато українських захисників досі перебвають у полоні. І світ має зробити все, аби їх визволити.
У вас і у всіх родинах азовців є дуже велика сила не лише рухатись далі, але і ділитися тим, що пережили і переживаєте зі світом. Які були відчуття, коли побачили свою історію і історії багатьох інших українців на великих екранах під час показу фільму?
Звичайно важко дивитися фільм, тому що ти знову і знову повертаєшся до бомбосховища на Азовсталі, знову переживаєш це все. Але з іншого боку, я розумію, що цю інформацію потрібно донести до світу. Тому що світ все ще не розуміє, що ми вже в третій світовій війні. І вже зараз у нас є багато людей, які знаходяться у полоні – це цивільні люди, це жінки, є навіть вагітні. Багато людей досі у полоні.
Також не треба забувати про дітей. Наприклад, у Маріуполі сироти були депортовані насильно до росії. Ми можемо тільки уявити, навіщо росія забирає наших українських дітей. Тому так важливо цю історію ширити по всьому світу. Тому що важко зрозуміти, як це, перебувати у бомбосховищі Азовсталі, коли сидиш десь у кафе ввечері і п’єш каву.
У вас є величезна сміливість, мужність і сила духу. Поділіться цією силою із українками, які рятувалися за кордоном. Які зараз далеко від дому, але всім серцем кожну хвилину перебувають з Україною.
По-перше Україна переможе – це стовідсотково. По-друге, у нас є діти і наші діти – це та сила, яка нас підтримує!
Дякую вам за вашу сміливість!
