Регулярно у мас-медіа з’являються прямі свідчення про російські удари по цивільних цілях в Україні. Школи — не виняток. Тисячі з них були пошкоджені або знищені, деякі частково, деякі повністю. Війна торкається всіх сфер життя, включно з освітою. Але, незважаючи на постійні атаки, життя в Україні триває: вчителі вчать, учні — навчаються. Але для повноцінного навчання потрібне надійне укриття. І занедбаних підвальних приміщень їх допомагає переобладнати чеська гуманітарна організація “Людина в скруті”, яка вже давно діє в Україні.
Ця благодійна організація допомогла з ремонтом шкільних приміщень та їх пристосуванням для «воєнного функціонування» на Сумщині, яка регулярно піддається обстрілам, пояснює виданню “Блеск” ситуацію координатор організації Петр Штефан.
«Звичайно, вплив був колосальний. На самому початку війни школи на постраждалих територіях повинні були одразу припинити роботу. Діти не могли до них ходити. Ситуація з освітою в Україні складна ще й тому, що російське вторгнення відбулося безпосередньо після ковідного періоду», — зазначив Штефан. Навчання в Україні під час пандемії ковіду виглядало «досить схожим» на чеське, додає він.
Доступні очні, гібридні та онлайн-класи
“А потім відразу після цього прийшло вторгнення», — згадує він звіт Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), згідно з яким лише третина українських дітей закінчує очну освіту, третина повністю онлайн, а третина — має комбіноване навчання. “Чому це так? Все залежить від регіону. За даними Міністерства освіти, близько 3800 навчальних закладів зазнали пошкоджень, 363 з них — повністю зруйновані. В основному це райони навколо лінії фронту. У ці школи не можна ходити зовсім. І йдеться не лише про школи. Мішенями також є інші цивільні будівлі, такі як лікарні”, – пояснює Штефан. В Україні зараз існує норма, згідно з якою діти можуть отримувати денну або змішану освіту тільки у тому разі, якщо школа має безпечне укриття.
“Коли лунають сирени і є загроза бомбового або повітряного нападу, діти повинні мати безпечне місце, де вони зможуть продовжити навчання. Звичайно, не в кожній школі є можливість мати бомбосховище. Можливо, воно є, але не таке велике. Тоді в такій школі запроваджується отаке гібридне навчання. Один тиждень половина учнів ходить до школи, а наступного тижня інша група. А діти, які зараз не в школі, мають онлайн-навчання”, – пояснює Штефан. Таким чином ковід наче заздалегідь підготував навчальну програму для онлайн-викладання, міркує він.
“Так, можна сказати, що батьки, вчителі і діти вже звикли до такого способу навчання. Проте в ситуацію втручалися й інші речі. Для того, щоб заняття проходили онлайн, у вас повинні бути комп’ютери, підключення до Інтернету, безпечне місце… І тут знову все залежить від конкретної території. Наприклад, поблизу фронту просто немає підключення до Інтернету”, – описує Штефан.
До укриття протягом 5 хвилин
Тому звичайний день для такого українського школяра і вчителя дуже важкий. У селі Миколаївка на Сумщині, що всього за 30 кілометрів від російського кордону, трапилася така історія. “Сирени тривоги спрацьовували сім разів за день, коли ми були там. Це тричі чи чотири рази перешкоджало заняттям. Я запитав тамтешніх викладачів, як їм це вдається. І вони розповіли, що вже настільки добре все відпрацювали, що можуть за п’ять хвилин перевести клас або навіть половину школи у підземні класи. А це приблизно 200 дітей. На жаль, для них перехід до укриття – звична справа. Проте безпека дітей і вчителів все одно на першому місці”, – розповів він.
Для Штефана та “Людини в скруті” підготовка підземних класів і ремонт пошкоджених шкільних будівель є частиною місії в Україні. Російські ракети падають поблизу шкіл, і вибухова хвиля зазвичай також потрапляє на школу. Інші ремонти проводяться на звільнених від російської окупації територіях. “Зазвичай ракети вибивають усі вікна. Ми їх замінюємо, інколи і двері, чи робимо легкий ремонт на даху. Це дуже часті ремонти”, – пояснив він. Дахи часто пошкоджуються осколками ракет, які також можна знайти на дитячих майданчиках та інших шкільних приміщеннях.
Підвали та центри Be smart
“А далі ми вже реконструюємо підвальні приміщення всередині школи. Наприклад, школа до всього цього (до російської навали) мала підвал, який функціонував для зберігання непотрібного матеріалу тощо. Тепер це приміщення потрібне використовувати як класи. Ми ведемо розмови і зі школою, і з місцевою владою. Фактично інвестуємо у необхідний ремонт або перетворення підземного приміщення на класи. У разі тривоги там можна буде безпечно продовжувати заняття”, – розповідає Штефан. Завдяки зусиллям “Людини в скруті” 8 тисяч школярів змогли повернутися до школи.
Ще одним проектом, на який звернув увагу Штефан, є позакласні заходи для українських школярів, а саме десять цифрових навчальних центрів Be smart. Вони працюють від весни цього року, наприклад, у Сумській області. “Дітки менші можуть там малювати, гратися чи читати, книжки там є у наявності. Діти старшого віку можуть підвищувати свої навички інформаційних технологій. Там є клас, обладнаний комп’ютерами”, – конкретизує Штефан. “Центри Be smart за перші 4 місяці діяльності відвідали понад 1700 дітей. Вони також працюють влітку під час канікул, програма їхньої діяльності дуже широка.
Біля шкіл є і центри дозвілля
“Дітям центри допомагають відволіктися від війни. Але забути її неможливо. Мета полягає більше в тому, щоб діти побули з однолітками і трохи подумали про щось інше”, – каже Штефан. Що стосується конкретної психологічної допомоги дітям, то вона доступна як у цих десяти освітніх центрах, так і через 27 так званих дружніх до дітей просторів (Child-friendly spaces – CFS). “Це, по суті, центри дозвілля, куди діти можуть ходити після школи і де є підготовлені психологи”, — розповідає чеський координатор. В центрах діти можуть довіритися експертам, які також надають допомогу і їхнім батькам у роботі з травмованими дітьми.
“Ми також навчаємо вчителів вміти працювати з травмою своїх учнів у класі. Щоб вони знали, як надати першу психологічну допомогу, якщо дитина починає плакати на уроці, коли учень переживає період втрати тощо”, – уточнив він для “Блеску”. Згадані 10 центрів цифрової освіти спрямовані виключно на загальноосвітню школу. Однак 27 інших центрів також можуть відвідувати і молодші за шкільний вік діти.
Через он-лайн освіту знижується рівень знань
Штефан також торкнувся питання повернення дітей з-за кордону в Україну. “Тут дуже залежить від того, куди вони повертаються. Чи була школа весь час із денним навчанням, чи є в ній надійний притулок”, – перерахував він кілька обставин, які можуть вплинути на можливе повернення учнів. “Випадковий приклад: у Львові на заході України ситуація одна, а в Харкові — інша”, – вважає він. Він також повідомив, що організація має намір розширити проект, в планах є ремонт та модифікація інших шкіл.
“Таким же чином ми розглядаємо ремонт шкіл у Харківській та Дніпропетровській областях. Тож ми фактично хочемо трохи розширити його та продовжувати працювати в цьому плані. Як нам здається, це одна із найважливіших частин нашої роботи — гарантувати, щоб діти і надалі могли безпечно отримувати освіту, в ідеалі очно, – пояснив він. – Очне навчання є надзвичайно важливим. Опубліковано дані опитування ЮНІСЕФ про те, як весь ковідний період і подальша інвазія вплинули на навчання учнів. Згідно з ним виявилося, що 57 відсотків вчителів вважають, що рівень знань дітей з української мови знизився саме через те, що вони тривалий час перебувають на онлайн-уроках або через те, що уроки перериваються. Крім того, на думку 45 відсотків учителів, навички дітей у математиці знизилися, а 52 відсотки вчителів погодилися, що це також відобразилося і на їхніх знаннях іноземних мов”, – висвітлює Штефан.
“Діти залишаються дітьми”
Він також висловив подяку вчителям, з якими мав можливість зустрітися та поспілкуватися. “Вони вдячні за можливість повернутися до очного навчання. Вони перші бачать ефект, коли діти тривалий час навчаються лише онлайн. І в той же час ви можете побачити, як навіть діти дуже щасливі, що можуть ходити до школи, інколи завдяки саме тому укриттю”, – підсумував волонтер ще одну річ, яка пов’язує його з українськими студентами.
“Що я запам’ятав? Оту очевидність. Наскільки очевидно для дітей і вчителів, що потрібно іти в укриття. Страшно, наскільки це звично для них, це їхня повсякденна реальність. На Сумщині сирена справді так часто лунає, що для них це цілком звичайна справа, вони там так живуть. З іншого боку, це не означає, що вони втратили якусь свою мрію. Вони все ще діти”, – сказав на завершення Штефан.
Читайте також: “Людина в скруті” надає тимчасове житло у Чехії українській молоді. Які умови?
