Іноді чехи вміють здивувати своїми традиціями. Свій “гелловін” у них не у листопаді, а наприкінці квітня. Коли все оживає – вони йдуть на “шабаш” спалювати відьом. І після цього потойбічного дійства одразу йдуть святкувати… кохання. Саме так, у день, коли чимало українців йдуть мозолистими руками копати свої городи та дачі, тобто 1 травня, чехи йдуть віддаватися втіхам…
Парадоксально, але й свято кохання у чехів не в середині лютого, а на початку травня. У чеській традиції саме у цей час слід оспівувати любов та ласку. Саме цей час описаний у відомій класичній чеській поемі Карла Гинека Махи “Май” (публікуємо уривок чеською та українською).
| Byl pozdní večer – první máj – večerní máj – byl lásky čas. Hrdliččin zval ku lásce hlas, kde borový zaváněl háj. O lásce šeptal tichý mech; květoucí strom lhal lásky žel, svou lásku slavík růži pěl, růžinu jevil vonný vzdech. Karel Hynek Macha | Був пізній вечір, вечір маю, Вечірній май, був ласки час; В день перший маю кличе вас І горлиця до тіні гаю, Про пестощі шепоче мох, Про поцілунки мріють квіти, І соловейко щастям впитий, Шипшині править “тьох” та “тьох”! Карел Гинек Маха, переклад Юрія Дарагана |
На перше травня треба було встановити “майку”. “Майка” — центральна і дуже відома частина прикраси, яка використовується під час весняних свят. Це барвисто оздоблений стовбур дерева, який подекуди зустрічає весну, а десь має привабити прихильність духу лісу. “Майки” мають видалену кору і гілки стовбура (крім найвищої частини).
Цілуватися під розквітлою вишнею
А звідки взявся першотравневий звичай цілувати жінку під розквітлою вишнею? Швидше за все, це також язичницька традиція, яка походить із древнього Риму. Там перше травня було присвячене богині весни і родючості Флори. Своєю покровителькою її вважали також і представниці найдревнішої професії. Утім, поцілунок під квітучим деревом в першу чергу мав забезпечити парі плодючість.
Ця традиція повернулася тільки у сучасні часи. Кажуть, що цей поцілунок надасть жінці красу і привабливість протягом наступного року. А якщо не буде такого поцілунку, то жінка протягом року “зів’яне”. Особливо цей звичай розповсюджений у Празі й саме на горі Петршін отут. “Все крутиться навколо кохання, яке має завжди вести до шлюбу, у тому числі й такий поцілунок”, – каже етнологиня Лідія Петранова.
Утім, до 19 століття було немислимо, щоб чоловік поцілував жінку на публіці. Дозволялося цілувати когось лише в тому випадку, якщо пара вже була в шлюбі чи заручена, або принаймні чоловік вже виявив серйозні наміри щодо жінки. Ще в 19 столітті поцілунок вважався дуже інтимним виразом.
Встановлення “майки” як вияв прихильності
Встановлення “майки” – це вияв прихильності до певної дівчини. Якщо юнак встановлював перед будинком своєї обраниці “майку”, це свідчило про його інтерес до неї.
З цією датою пов’язані й шкідливі звичаї. Наприклад, насипання стежок любові. «Якщо було відомо, що у стосунках пари не все гладко, що хтось із подружжя невірний, насипання “стежок любові” було способом привернути увагу до проблеми. Той, хто щось про таке знав, за допомогою піску чи вапна розсипав стежечку по дорозі, що вела до будинку. Цим він давав зрозуміти іншим, що не все добре в цьому господарстві добре», – розповідає Петранова.
Атмосфера любові панує й у надвечір’я перед днем 1 травня. “Це дуже емоційний вечір. Велику роль відігравав алкоголь. Закінчувалося все ввечері біля багаття, коли спалювали відьом. Молодь не йшла спати. Якщо знали, що їхні конкуренти із сусіднього села поставили якусь “майку”, то намагалися її спалити або порубати”, – так, за словами етнологині, виглядав останній день квітня. Святкування продовжувалось і наступного дня, коли селом проходили музиканти. Після цього відбувалася велика танцювальна вечірка.
Своєрідний “гелловін” по-чеськи
В одних куточках країни “майки” ще ставлять, а в інших – ні. Хтось зі старших покладе перед порогом споруди дернину з багатьма стеблами чи гілочку з колючками. Здебільшого побудується максимально можлива ватра з колод із найбільш вдалим манекеном, що зображує відьму. Але суть цього свята — зустрітися, повеселитися і привітати теплу погоду.
Сьогодні відьом не спалюють, щоб відігнати злі сили, не кидають в повітря запалені віники, щоб викрити відьом і відправити їх з неба на землю. Ця чеська традиція втрачає своє первісне релігійне і захисне начало. Навпаки, діти у садочках одягають маски, перевдягаються у відьом та чарівників, і граються, літаючи на віниках, шукаючи іграшкових жаб та змій та “варячи зілля”. Все це перетворюється на веселу забаву, нагадуючи чеський варіант відомого американського “гелловіна”. Головне — завдяки цій традиції люди досі зустрічаються і щось разом переживають. І це часто добре організовані та надзвичайно веселі заходи.
Читайте також: Спалювання відьом 30 квітня – осучаснена чеська традиція
