Батьки з дітьми, які приїхали до нової країни змушені пройти адаптацію, знайти нових друзів, побудувати життя наново. На цьому шляху трапляється чимало перешкод. Психологиню Наталію Пігур (з організації “Člověk v tísni”) ми запросили в студію ProUkrainu.cz, щоб отримати поради та рекомендації: як діяти дітям і батькам, коли зіштовхнулися з цькуванням на чужині і відчули булінг, де інші правила, закони і норми спілкування зі шкільною адміністрацією.
В розмові підняли такі важливі питання: як адаптуються і з якими проблемами зіштовхуються українські діти в Чехії, чи покращується ситуація? Що робити батькам, якщо вже проблема загострюється, коли зазнали цькування в школі чи в іншому колективі в новій країні і треба втручатися дорослим? Поради і рекомендації у відеоінтерв’ю на нашому You Tube каналі.
Адаптація чи інтеграція українських дітей — як триває?
Українські діти, які мають візу тимчасового захисту і рятуються від війни в Україні, вже другий рік поспіль йдуть до чеських шкіл. Скажіть, будь ласка, ви спілкуєтесь з дітьми, молоддю — які проблеми інтеграції наших дітей існують? 00:56
Якщо говорити про інтеграцію взагалі, то більш, я вважаю, правильно буде казати про адаптацію до нових умов дітей і найчастішою проблемою є саме комунікація. Багато дітей через незнання мови бояться комунікувати. Діти, які вже перебувають тут більше року, звісно, вони вже досить добре розуміють мову. Вони вже розуміють все, що кажуть між собою діти, але в них є страх розпочати розмову, зробити перший крок. Багато проблем, пов’язаних з адаптацією з інтеграцією, існують саме через незнання певних традицій, певних культурних моментів, які є дуже важливими і актуальними.
Думаю, що при правильній допомозі дорослих (а ми маємо багато таких випадків, коли директори шкіл та вчителі підключаються) саме адаптація проходить набагато краще і легше. Ще під час адаптації важливо, звідки приїхала дитина. Якщо діти приїхали з районів, де немає активних бойових дій — це одні питання, а якщо діти приїхали зі східних регіонів, південних регіонів, центральних — це інше. А ми не знаємо історію дітей і дуже часто буває проблема в тому, що діти в класі також не знають історію, з якою приїхали дитина. І саме нестача цієї інформації є проблемою інтеграції.
Як змінюються настрої дітей і молоді з часом? З якими проблемами адаптації зверталися діти одразу після евакуації і що є найчастішою проблемою зараз — через рік, півтора перебування в Чехії? 03:00
Ми відкрили центр в кінці березня 2022 і на початку було основне питання — вижити. Коли приходили підлітки — для них то було особливо важко. Тому що там вони втратили своїх друзів, вони втратили все, що було для них на той момент важливо. Знаємо, що підлітковий вік це саме той вік, коли наші діти переходять від “дітей до дорослого життя”. В цей час на перше місце в спілкуванні виходять перед батьками друзі. Для дітей було дуже важко адаптуватися і прийняти когось нового в своє життя. Мені дуже запам’яталося, коли ми проводили для підлітків “Коло підтримки” і одна дівчинка сказала:
“Ви знаєте, в нас таке відчуття, що про нас, підлітків, забули. Ми вже не діти, але ще не дорослі. Ми як окремі бульбашки — ми все розуміємо, але не можемо реагувати як дорослі і не можемо нести на собі цю відповідальність”.
Тоді була дуже велика проблема саме з підлітками з адаптацію. З маленькими дітьми зверталися більше в плані боротьби зі страхами, певні моменти агресії виникали у дітей. Були діти, з якими ми працювали з втратою. Це такі хвилі залежно від того, що відбувається в Україні, з якого регіону більше приїжджає дітей. Тому що, наприклад, на початку минулої осені дуже багато було дітей з окупованих територій Куп’янська, з Херсонської області і там були зовсім інші історії — дуже складні, дуже тяжкі. Постійно змінюються потреби.
Батьки і діти: складнощі спілкування, злість на батьків, що забрали рідне і своє
Ще одним моментом на початку минулого навчального року, коли діти пішли до школи, то виникло питання комунікації, спілкування у класі. Прийняття чи неприйняття реакції дорослих на дітей — і це було також значною проблемою. Багато було таких запитів саме пов’язаних з відносинами між батьками і дітьми, тому що дуже багато дітей мали злість на батьків: чому вивезли, чому забрали, чому забрали мого улюбленого песика, мою кімнату, а зараз, наприклад, ми живемо всі разом вісім людей в одній кімнаті?... І це була така важка робота.
Наразі дуже багато запитів пов’язаних з травматичним досвідом. На жаль, все одно вони є. Є діти які виїхали півроку тому і зараз якраз у них починає посттравматичний синдром прогресувати. Коли вже людина знаходиться в безпечному місці від трьох до чотирьох місяців. І тут більш глибокі якісь моменти, травми з’являються. Зараз дуже багато звернень з діточками з аутизмом. Це теж окрема проблема тому що їм необхідна увага, необхідна реабілітація, корекційна робота. А, на жаль, через іншу мову фахівці в Чехії не можуть надати їм професійну допомогу.
Також важливе питання на даний момент і для дітей, які у школах зустрічаються з проявами булінгу. Це може бути серед самих дітей з України. Наприклад, між дітьми, які приїхали сюди раніше — вісім років тому, чи п’ять років і тими, які приїхали внаслідок саме бойових дій в Україні.
Важливе і болюче питання: булінг. Минулого року ставалися прикрі випадки і це обговорювалося на загальнонаціональному рівні. Були залучені до вирішення високопосадовці. Президент Чехії Петр Павел долучився до процесу вирішення, зустрівся з дівчинкою, з якою стався неприємний випадок. Ця ситуація не поодинока. Ми це бачимо зі звернень батьків навіть до нас в редакцію. Так було минулого року. Як зараз можна характеризувати стан проблеми? Градус хейту знижується чи ні? 07:20
Я була у вересні на круглому столі, де були присутні директори з різних шкіл. І вважаю, що саме завдяки такий спільній роботі різних організацій, медіа в тому числі, змінюється відношення. Так, є поліпшення і діти стали почувати себе більш захищеними.
По-перше, вони вже знають, як треба реагувати і як можна себе захистити, як правильно себе захистити. Вважаю, що ситуація стала зараз краще. Взагалі ми знаємо, що проблема булінгу — це не нова проблема. Вона існує у всіх країнах і в нашій в тому числі. Булінг може бути не тільки за національною приналежністю. Причиною цькування може бути фізичний стан дитини, її вигляд — в когось дорожчий одяг, в когось щось краще. Cпілкуючись з дітьми, можна помітити булінг різного характеру. Якщо говорити про булінг серед дітей молодшого шкільного віку, то там більше такі моменти, коли діти копіюють чи транслюють те, що вони чують від дорослих. Це приблизно до шостого класу — дуже сильно на дітей впливає те, на що вони дивляться, через якісь висловлювання, якісь певні ресурси, які вони використовують і формується думка дітей. Вона провокує певну реакцію один до одного.
Дуже важливо батькам слідкувати, що дивляться їх діти, звідки вони отримують інформацію, слідкувати що самі батьки говорять при дітях.
Які можуть бути причини цькування українських дітей в колективах і хто зазвичай є ініціатором? 10:50
Наведу приклади, з якими я безпосередньо працювала. Наприклад, в мене є хлопчик. Він з родиною був сім місяців у Куп’янську. Це підліток, дванадцять років, дуже освідчений та вихований. Це проявлялося в тому, що, наприклад, коли вони йдуть з фізкультури, то його штовхають в плече чи якось ще. Проходячи повз його стіл, скидають зошити чи скручують папірці і кидаються ними. Це може бути як і фізичний так і словесний булінг. Це дуже неприємна тема, коли дитина знаходиться постійно під цим пресінгом і постійно в цьому стані. Тут дуже страждає і нервова система, і психічне здоров’я дитини, особливо, якщо ця дитина вже має якусь певну травму, якісь свої внутрішні емоційні проблеми. Також може бути фізичний, коли йде зневага до зовнішнього вигляду дитини — зайва вага, якось неправильно вимовила якесь слово і всі сміються. Вже наступного разу дитина боїться сказати щось.
Як зрозуміти дитині і батькам: це просто сварка й розійшлися інтереси у дітей під час спілкування, що нерідко буває у підлітків, чи це вже загроза комфортній комунікації і варто бити тривогу? Які є маркери і ярлики цькування і булінгу? 13:20
Булінг дуже сильно відрізняється від сварки. Сварка може бути завжди, в будь-якій ситуації між дітьми — це вирішення якогось питання і діти посварилися-помирилися і на цьому все скінчилося і далі вони дружать.
Булінг це взагалі таке явище — воно не разове, воно постійне і якщо дитина реагує чи “ведеться” на цю образу, то той, хто булить наступного разу робить це ще і ще частіше. Діти чи дорослі (це неважливо), які булять, вони потребують глядачів.
Просто сварка чи вже булінг?
Якщо є сварка, то в неї є предмет цієї сварки. Так, щось сталося, чи якась причина, чи якісь відносини порушені і внаслідок цього діти почали словесно один одного ображати. А після вирішення цього питання є прогрес.
Тобто змінюються відносини: можуть бути різні варіанти — можуть після сварки діти бути друзями, а можуть взагалі більше ніколи один до одного не підходити і просто знати, що це моя територія, а це твоя територія і ми не заходимо на території один одного і на цьому все.
Але якщо відбувається булінг, то це явище яке постійне, воно має циклічність. І тут все залежить від поведінки і реакції самої дитини.
Якщо дитина виросла в родині, де всі один одного поважають, де вона знає як правильно реагувати на якісь неприємні моменти, має свою гідність і вона має силу не відповідати, або може сказати: “Я не буду приймати в цьому участь, мені це не подобається і ти порушуєш мої особисті кордони, я не дозволяю з собою так розмовляти”.
Але є діти, які не бачили цього прикладу в родинах, і діти які терплять якісь знущання. Вони бояться прийти і сказати батькам. Тут треба звертати увагу, в якому стані приходити дитина:
- якщо дитина пригнічена,
- якщо дитина не хоче ходити до школи, але не пояснює причини,
- якщо, наприклад, на дитині може бути порваний чи забруднений одяг (і так не було раніше) — це є маркери, а також стан дитини насамперед.
Якщо є комунікація між батьками і вчителями, то звісно можна зрозуміти — це сварка, чи це булінг.
У батьків виникає маса запитань і одне з основних:
“Як діяти, якщо мою дитину ображають в школі?” Які перші кроки батьків, коли стає зрозуміло, що це саме булінг?
- Насамперед про ситуацію треба повідомити вчителя — класного керівника. Батькам треба написати на e-mail, електронну пошту лист зі зверненням. Якщо вчитель відповідає, далі реагує на цю ситуацію і вирішує — це супер. Відбуваються якісь зміни, тут більше діалог ведеться між школою і родиною через переписку. У нас в Україні трохи по-іншому: ми звикли більше комунікувати, вирішувати. Але треба поважати також кордони і певні правила, які тут є.
- Якщо вчитель не реагує на це і не вирішується питання, то такий самий лист e-mail краще послати на ім’я директора і описати ситуацію. Уточнити, що ви вже зверталися з проблемою. А взагалі в такій ситуації можна одразу відправити листи директору і класному керівнику.
- Якщо діяти далі в правовому руслі, то правильно це робити варто так: в письмовій формі приносите все до секретаря школи, ставиться підпис про те що цей документ був прийнятий. Одну копію залишаєте у себе, одна копія залишається в школі. Далі вже обумовлюються реакції, що відбувається і як відбувається. Можна звертатися до інших структур і організацій, які захищають права дитини. Але, якщо діяти саме таким способом, то я думаю, що ситуація буде успішно вирішена.
Як реагувати дитині, коли вона сам на сам з агресором чи групою агресорів? Як не дозволяти себе булити і одразу побудувати кордони, щоб цього не сталося в подальшому? 23:00
Коли дитина терпить булінг, просто не реагує, то це може давати наснагу тій людині, яка проявляє його і якісь дії робити ще і ще більше поки не викличе емоції і якийсь відгук. В будь-якому разі, якщо давити на якесь болюче місце, то рано чи пізно людина закричить.
Якщо дитина може, то відразу, коли до неї є якісь прояви такого відношення від яких їй боляче, сказати: “Я не хочу брати в цьому участь, будь ласка, це моя особиста територія і я не дозволю, щоб ти порушував мої кордони, мені це не подобається”. Дитина повинна вміти лаконічно і правильно спокійно поставити межі. Якщо дитина не може з цим впоратися самостійно, тут включаються дорослі. Включається вчитель, оскільки він бачить всіх дітей, бачить відносини між дітьми і саме вчитель контролює, що відбувається. Тут дуже важлива поведінка всіх, хто включений в цей процес: і батьків, і дитини, і вчителів.
Булінг є нерідко причиною, коли діти перестають взагалі відвідувати чеську школу. Настільки гостра проблема, що батьки йдуть свідомо на порушення закону — відвідувати обов’язково початкову школу в Чехії. Не тільки діти, а й батьки не витримують і залишаються лише в українські школі онлайн. Як ви порадите з такої ситуації виходити? З чого почати розв’язання проблеми? 38:30
Якщо розглядати ситуацію з самого початку війни у 2022 році, то взагалі з школами була проблема, тому що чеські школи не розраховані були на те, що приїде така кількість дітей українських. Треба було підготувати місця, асистентів… дуже багато моментів, які треба було зробити на початку навчального року. Вже у 2023 році в багатьох школах з’явилися асистенти. Насамперед, тут краще би було батькам знайти школу, де є саме цей асистент. Він є цим містком між керівництвом школи, вчителями і батьками. Був виданий дуже чудовий посібник, де є роз’яснення про всі моменти. Навіть як перекладаються предмети, розклад. Якщо приїжджають батьки і входять в цю систему, вони не знають, як називаються предмети, в якому форматі треба складати, як комунікувати.
Дуже важливо, щоб у школі були люди, які дійсно люблять дітей
Якщо людина любить дітей, то вона їх не розмежовує на свої-чужі. Є дуже гарне висловлення: чужих дітей не буває. Якщо вже людина йде працювати, щоб це було не через безвихідь, а для того, щоб дійсно допомогти, захистити.
І цей момент дуже важливий, коли людина йде асистентом для українських дітей, щоб вона розуміла для чого вона там. Це стосується наших українських спеціалістів. Тому що, на жаль, я маю багато нарікань на асистентів. Саме які повинні допомагати, повинні вирішувати якісь конфліктні питання, але вони також інколи уникають цієї відповідальності, неприємних розмов.
Необхідно звернути батькам увагу, що зараз легше знайти школу за вимогами. Батьки повинні теж розуміти, що дуже важливим є комфорт психологічний, комфорт дитини. Дуже важке питання в тому, що діти мають дві школи. Цього на початку дуже не могли зрозуміти і прийняти в Чехії. А зараз ставляться з більшим розумінням до цього. Дитина не має свого вільного часу, вона не має гуртків, вона не має моменту, коли вона може відновитися просто. Ось тут треба мудрість з боку вчителів і вимог в українських школах онлайн для того, щоб вони також розуміли, що є певні закони, які батьки не можуть переступити і певна відповідальність.
Наталія Пігур, психологиня з організації “Člověk v tísni” в студії proukrainu.cz (ліворуч)
Пояснення батьками, яка в них наразі є ситуація, на що треба звернути увагу, які особливості є у дитини. Це комунікація і діалог між усіма сторонами цього процесу. І тоді буде успіх, тому що є багато прикладів успішного навчання, а є, на жаль, багато прикладів — “хтось щось сказав, а ми боїмось”. Це неправильна позиція, коли людина вирішує щось, не маючи власного досвіду, а за словами когось.
Дякуємо за інтерв’ю психологині Наталії Пігур з організації (Člověk v tísni).
Повна версія розмови про булінг і адаптацію дітей у відеоформаті.
Статті по темі:
Як приборкати страх – анімація для дітей. Новинка за підтримки Європейського культурного фонду
Як підтримати дитину, батьки якої на фронті або далеко? Психологічні поради
Здорова реакція на нездорові обставини – психологічна допомога українцям у Чехії
