Ці троє чехів вважають, що війна в Україні – це обман. Що ЗМІ — брешуть, що українці спотворюють загиблих цивільних, руйнування та інший вплив «спеціальної військової операції» в Україні. Утім, на заклик режисера Робіна Квапіла вони поїхали в Україну побачити все на власні очі. На основі їхніх вражень виник фільм, який вийде на екрани кінотеатрів 21 серпня.
У Чехії їх називають “дезолатами”. Нерідко вони і самі себе не соромляться так називати, але здебільшого кажуть, що вони – патріоти. Серед них бажаючих взяти участь у такому проекті і зйомках документального фільму було понад шістдесят людей. Всі вони ставили під сумнів російське вторгнення або якимсь навіть чином виправдовували його. Троє з них прямо називали себе прихильниками Владіміра Путіна. Зрештою, вони вирушили зі знімальною групою аж на Донбас. Так був створений фільм «Велика вітчизняна подорож», повідомляє “Блеск”.
Ракети бачили на власні очі
«Сьогодні вказувати пальцем на Росію та говорити, що вона агресор і винна, надзвичайно дурно», – каже один із учасників на початку трейлера цього документального фільму. Інший зізнається, що всю інформацію про війну в Україні він отримує з інтернету, але не перевіряє, наскільки це правда. «Пан Зеленський подорожує світом і жебракує грошей, щоб хтось міг субсидувати його війну», – продовжує третя учасниця проєкту, яка додає, що, на її думку, головними загрозами є «Зелена угода», ліберал-демократи та «зелені».
У документальному фільмі «Велика вітчизняна подорож» двоє чоловіків та одна жінка подорожують з Праги до охопленого війною Харкова та Донбасу. Там вони фіксують на маленьку камеру свої реакції на різні події, в яких вони опиняються через війну.
Але герої фільму, який буде показано в кінотеатрах з 21 серпня, на власні очі побачать ракети, які пролітають над їхніми головами. Вони підуть на братські могили, ховатимуться в укриттях, розмовлятимуть з дітьми в підземній школі в метро, з пораненими солдатами або скорботними родичами загиблих.
«Ідея «Великої вітчизняної подорожі» виникла рік тому з необхідності взяти на війну людей, які ставлять її під сумнів. Те, що місцями вона може бути дуже жорстокою, було вже зрозуміло з оглядів місць влучань. Наприклад, ми були через кілька годин після того, як російські ракети влучили в дитячу онкологічну клініку в Києві. Але ми хотіли зробити це, щоб відкрити очі всім тим, хто, можливо, ще не бачить, на що здатний російський режим. І що немає жодних підстав думати, що він не був би здатний на це тут», – каже режисер Квапіл.
Зйомки були важкими
До складу знімальної групи також входив кримінолог Петр Пойман, який тривалий час регулярно їздить в Україну і був, наприклад, при розкопках масових поховань у лісі під Ізюмом. Психіатр Петр Пьоте також був підтримкою в кризових ситуаціях. Групу також супроводжувала перекладачка та гід Люція Ржегоржикова, яка протягом шести років очолювала Чеський центр у Києві.
Квапіл зазначає, що навіть головним героям кілька разів доводилося ховатися від ракет прямо під час зйомок. «Наприклад, у Харкові ракета падає за тридцять секунд, тому зазвичай немає часу ховатися. У Києві чи Львові ситуація інша, там від тривоги до удару проходить кілька хвилин», – описує він.
За словами знімальної групи, зйомки були важкими. До організації також були залучені Міністерство внутрішніх справ Чехії та Служба безпеки України. «Усі зйомки були надзвичайно вимогливими з точки зору організації. Двадцять людей зі знімальної групи на передовій в Україні, постійний писк додатків, що відображають політ дронів та балістичних ракет над нами, або винищувачі, що злітають з Росії. До того ж, GPS постійно підводив. Поки ми бігли ховатися в метро, навпроти нас виходили матері зі своїми дітьми, які навчалися в метро», – каже продюсер фільму Якуб Дроцар з Punk Film.
Він додає, що хоча Харків знаходиться лише за тридцять кілометрів від російського кордону, там можна поснідати лате з тостами з авокадо в кафе. «Майже завжди чути артилерійські залпи на задньому плані», – каже він.
Читайте також: Чхати на українців (“укачок”), давайте дешевий бензин, газ, тепло і мир за будь-яку ціну! Демонстрація на Вацлаваку і що далі?
