У лютому Україна згадає дві сумні річниці: два роки російського вторгнення та десять років анексії Криму. Чехія на рівні уряду, президента та багатьох політиків входить до числа великих прихильників Києва. Але на суспільному рівні ситуація солідарність вже не така жвава.
За даними соціологічного агентства STEM, кількість людей, які закликають припинити бойові дії, навіть якщо це означатиме втрату територій, зростає. «Частина громадськості має закритий підхід до світу. Вони не хочуть втручатися в те, що відбувається назовні», – каже аналітик та директор досліджень STEM Яромір Мазак.
Винна Росія, погоджується більшість чехів
Російське вторгнення в Україну майже два роки тому сколихнуло чеське суспільство. Вторгнення нагадало про старі рани, залишені в 1968 році. Прокотилася хвиля солідарності. Але вона вщухла, оскільки бої тривали.
Як показує комплексна серія досліджень агентства STEM, погляд чехів на війну в Україні поступово розколюється. «Позиція чеського суспільства відносно чітко визначена. Але з іншого боку, це підтримка лише на моральному рівні і досить пасивна», – коментує Чеському радіо Мазак.
Чехи погоджуються у чіткому визначенні винного. У війні винна Росія, це звучить однозначно. Такої думки дотримуються дві третини респондентів і вона практично не змінилася з лютого 2022 року. З того часу суттєвих відхилень не було.
Однак цього не можна сказати, наприклад, про інші країни Центральної Європи. Поляки ще більш однозначно ставляться до Росії як до винуватця війни, чехи – одразу за ними. «Навпаки, словацька та угорська громадськість більш релятивістська. Вони дедалі частіше погоджуються з тим, що провина спільна, що велика відповідальність за це лежить на Сполучених Штатах, чи НАТО, чи самій Україні», – каже аналітик.
Лише третина чехів підтримує українців у бою
Консенсусу щодо того, якою має бути чеська підтримка українських зусиль на полі бою, вже немає. Згідно з останнім опитуванням, лише 30 відсотків чехів підтримують українців у їхніх зусиллях звільнити всю свою територію. «Частина громадськості має закритий підхід до світу. Це прославлена голова страуса в піску, — припускає Мазак. – З моєї точки зору, необхідно нагадати, що в разі успіху путіна в Україні мало підстав вважати, що йому буде досить. Це не означає, що він негайно нападе на Литву чи Естонію. Але це відкриває для нього таку можливість у майбутньому».
Зрештою, дії говорять самі за себе: у 2014 році президент Росії вирішив анексувати український Крим. Згодом він почав претендувати на сепаратистські території на сході України. Пік припав на відкрите вторгнення на територію суверенної держави.
Досить “власних проблем”
Співвідношення думок становить приблизно 70 відсотків на 30 відсотків. Більшість чехів вважає, що бойові дії мають закінчитися швидко, навіть якщо Україна віддасть частину території Росії. Менша частина народу проявляє беззастережну солідарність з Україною, навіть ціною того, що непоступливість Києва в питанні окупованих територій може затягнути конфлікт.
Рушійною силою такого ставлення більшості є втома від війни, за якою люди спостерігають у засобах масової інформації. Початковий шок змінився здивуванням того, що Україна здатна захистити себе. Згодом оборона була замінена планами на атаку та підготовку контрнаступу.
«Але потім пішли літній і осінні наступи, які не принесли бажаного успіху. Сьогодні вже всім зрозуміло, що війна, швидше за все, буде тривалою. Вона матиме виснажливий характер. Я думаю, що в результаті деякі люди схиляться до ще пасивнішої позиції і воліли б якнайшвидше закінчити війну. Це не означає, що вони стануть на бік Росії», – трактує настрої чеського суспільства Мазак.
Грають роль і політичні уподобання. Згідно з опитуванням STEM, виборці урядових партій більш схильні активніше допомагати Україні. Тоді як прихильники опозиції та ті, хто не голосує, набагато пасивніші.
Ставлення також відображає життєву ситуацію: «Люди з нижчою освітою і в гіршому економічному становищі частіше кажуть, що у Чехії достатньо своїх проблем, і чехи не мають великого впливу на міжнародне життя». Навпаки, краще забезпечені та більш освічені люди, як правило, пишаються тим, що Чехія зайняла чітку позицію в конфлікті та рішуче проявляє солідарність з Україною.
53 відсотки проявляють солідарність із біженцями
Російські солдати вигнали з домівок сотні тисяч українців. І багато з них знайшли притулок у Чехії. Але тепер загальна солідарність змінилася падінням їхньої підтримки. Особливо вона коливалася в осінні місяці минулого року. Але наприкінці року знову стабілізувалася.
«Восени минулого року ми помітили невелике коливання підтримки перебування українських біженців. Це було падіння приблизно на п’ять процентних пунктів, що не повинно бути просто статистичною похибкою. Однак тепер, у січні, підтримка знову трохи посилилася і повернулася до рівня 53 відсотків людей, які б і надалі дозволяли українським біженцям залишатися у Чехії», – пояснює Мазак соціологічні дані.
За його словами, загалом суспільна підтримка українців стабільна. «Не варто сприймати те, що деякі противники українських біженців сьогодні більш голосні, як те, що їхня суспільна підтримка падає. Цього не відбувається», – закликає він.
“Якщо це недорого..”
Зниження могло бути пов’язане з надіями на контрнаступ. Західні суспільства також прийняли наратив, що ситуація в Україні не загострюється, що бойові дії перемістилися на фронт і що більша частина території залишається безпечною. Але цю ілюзію розвіяли російські авіаудари під Різдво та на рубежі року, серед іншого, по Києву. «Попри втому від війни, підтримка (українських біженців) залишається стабільною. Це приблизно половина населення», – констатує Мазак.
Чеське суспільство є ціннісним, коли йдеться про допомогу Україні. Але коли справа доходить до питання грошей, воно стримане і хоче, щоб це не коштувало багато. «У Чехії дуже довго в публічному просторі не було справжньої дискусії щодо вигоди допомоги Україні. Окрім інвестиції у власну безпеку, це значною мірою і забезпечення виробничих потужностей, виконання деяких замовлень, які здебільшого оплачують західні союзники. З точки зору фінансового балансу, це не було великими витратами для Чехії, і значною мірою фактично стимулювало виробництво», – обґрунтовує Мазак.
Вигода і економічна
Проте політичні представники намагаються уникнути дискусії у такому ключі і намагаються говорити конкретно. Останнім часом представник з питань відновлення України Томаш Копечни часто каже, що допомога дорівнює можливостям для чеських компаній. «Це не благодійність. Це допомога, за яку (чеська) економіка отримує дуже добру оплату», – нагадав він інтерв’ю “Радіожурналу” наприкінці минулого року.
Крім економічних можливостей, директор дослідження STEM вказує і на дипломатичний рівень. Він нагадує, що Чехія, особливо на початку війни, у певному сенсі відігравала роль одного з лідерів західних країн.
Державний апарат продовжує підтримувати тісні зв’язки з Україною. І це при тому, що українського посла понад рік немає в Празі. Лід не зрушив навіть після того, як глава української дипломатії Дмитро Кулеба наприкінці літніх канікул обіцяв, що до Праги відрядять «найкращого». Минуло вже відтоді півроку, а Україна досі не має свого посла в Чехії.
Незабаром українці вступлять у третій рік відкритої війни з Росією. Занепокоєння щодо зменшення підтримки Заходу поділяють не лише ті, хто безпосередньо постраждав, а й лідери, які ініціюють допомогу.
Після кількох місяців досліджень чеського суспільства аналітик STEM Мазак прогнозує, що підтримка повного вигнання росіян з України не опускатиметься нижче 30 відсотків. Він також вважає, що підтримка біженців залишиться вище половини. «Домінуючою стане думка про те, що війна є довготривалою й виснажливою. Великого швидкого прориву не буде. А отже, це призведе до поступового падіння інтересу до теми, тому що серйозних змін там не очікується», – прогнозує він.
Читайте також: Менше чехів стало підтримувати тимчасове перебування українських біженців – опитування STEM
