Майже кожна чеська дитина знає, що таке “Швидкі стріли” (“Рихле шіпи”). Це назва вигаданого гурту п’яти хлопців у книгах та коміксах. Їх майже сторіччя тому написав письменник Ярослав Фоґлар, вони були створені, як альтернатива скаутинґу. Нещодавно всі книги були перекладені українською мовою під назвою “Швидкі стріли” і видані у червні цього року. Вони швидко розійшлися серед новоприбулих українських діток, тому видавці збирають кошти на новий тираж на платформі “Доніо”.
Кожен може долучитися своїм внеском у перевидання цієї цікавої книги, яка відірве дітей підтліткового віку від ґаджетів, захопить, як і усіх чеських скаутів, і водночас допоможе у вивченні чеської мови.
Відгомін тридцятих років минулого століття
17 грудня 1938 року у тодішній Чехословаччині гумористичні оповідання «Швидких стріл» почали виходити раз на тиждень на зворотному боці журналу «Mladý hlasatel» („Молодий диктор“). Вони стали кульмінацією зусиль Ярослава Фоґлара щодо запровадження просвітницьких гуртків серед молоді. Фоґлар вважав розповіді про “Швидкі стріли” найбільшою справою свого життя, хоча поступово віддалявся від скаутинґу. У часи, коли ці книги та комікси з різних причин не могли бути опубліковані, Фоґлар з тією ж метою використовував радіопередачу «Клуб допитливих дітей» (1941–1943) або комікси «Svorní gambusíni» та «Kulišáci».
У червні із творчістю Фоґлара змогли познайомитися українські діти. Скаути та послідовники письменника опублікували переклад його книг. Товариство друзів Ярослава Фоґлара спільно з чеськими скаутами перевидало “Швидкі стріли” та роздали маленьким українцям безкоштовно через школи та центри допомоги. Переклад було створено в Брні. Комікс переклала вчителька та богемістка Ірина Забіяка.
Труднощі перекладу
«Про значення кількох слів я запитувала чоловіка. Він мені сказав, що це вирази, які вже не вживаються. Тому я шукала українською мовою слова, які діти зрозуміють, але й вони вже не вживаються в сучасному мовленні», – описала Забіяка “Чеському радіо” деякі труднощі перекладу. Наприклад, “плантажніці” є експлуататорами. “Червеначек” – це Червонюх, а “Ріхлоножка” – це Швидконіжка – слова вигадані, як і прізвиська обох хлопчиків. Їндра, Ярка і Мірек залишилися.
У понад тридцятисторінковому блокноті також пояснюється контекст, розміщений нарис про Ярослава Фоґлара та 13 бобрів. «У Чехії це добре відомий твір, але в Україні це нікому нічого не скаже. Якщо у Чехії скаути називаються скаутами, то в Україні вони називаються пластунами — відповідно до організації “Пласт”. На кількох сторінках ми пояснили, про що йдеться у творі. Навіть не потрібно бути скаутом або знати твори Фоґлара, щоб зрозуміти бобрів. Допомогти комусь чи побути на самоті і трохи помовчати – це те, що може стати в нагоді кожному», – вважає перекладачка.
“Швидкі стріли” були доступні не лише в Брні, а й в українських центрах допомоги в інших містах. Однак книг було вкрай мало, тому видавці збирають кошти на додатковий тираж. Допомогти цьому проекту можна тут.
Стріли, білки, бобри й закарпатський тотем
Червневий тираж книг коміксів, які видали скаути та фоґларівці, склав дві тисячі примірників. «Там є 17 історій “Швидких Стріл” Ярослава Фоґлара та Яна Фішера, і 12 сторінок веселих завдань – пригод “Швидкої Білки” від Павла Чеха», – розповідає Мартін Вертеші з Асоціації друзів Ярослава Фоґлара (чеська абревіатура SPJF). Також тут знайдете інструкції з полювання на 13 бобрів і коротку біографію Ярослава Фоґлара. Згадується, зокрема, встановлення тотема в Закарпатській Україні ентузіастами SPJF у 2007 році», – зазначив Войтех Гануш, голова Асоціації друзів Ярослава Фоґлара. Публікація вдалася завдяки підтримці Скаутської фундації Ярослава Фоґлара, яка безкоштовно надала авторські права, Павлу Чеху, який надав завдання із зошита «Швидка білка», та фінансовій підтримці міста Брно.
Дуже обмежений продаж
Деяким колекціонерам було продано біля сотні пронумерованих примірників за 349 крон, а примірники, призначені для українських дітей, були позначені спеціальною наклейкою і їхній продаж вважається неетичним. Ідея перекласти “Швидкі стріли” українською мовою народилася невдовзі після 24 лютого 2022 року серед волонтерів, які водночас є скаутами і допомагали біженцям на вокзалах та центрах допомоги. Ініціатива підтримувалася також містом Брно та видавництвом “Албатрос”. Спочатку переклад та коректури були аматорськими, згодом за цю роботу взялася Ірина Забіяка — професійна перекладачка із добрим знанням чеської та української мов.
Враховувалося також те, що, можливо, текст українською довелося б писати від руки. Зрештою, Вероніка Свободова майстерно переробила оригінальний текст Павла Чеха на кириличний алфавіт. Художник-графік Віт Франта витратив багато годин на детальне ретушування та на заголовки.
Після кількох версій та дискусій остаточна версія вийшла у другій половині червня. Публікація розійшлася безкоштовно у школах та центрах для біженців. 300 примірників журналу знайшли своїх читачів, наприклад, у брненських початкових школах Станкова та Чацовицька. Інші примірники були розповсюджені в центрах допомоги Україні у містах Брно й Тржебіч. Декілька інших примірників дійшли до початкових шкіл Праги та інших міст, а також у приміських таборах.
Читайте також: Чесько-українська бібліотека у “Світлі на Старомаку”
Читайте також: Юнак – чеський скаут – запрошує до своїх лав українську молодь
