Нелегальна робота, відсутність страховки, пияцтво, бійки, кримінальні розбірки, небажання вчити чеську… Такі твердження роками циркулюють у соцмережах і дискусіях про українців у Чехії. Але цього разу вони отримали особливо потужний розгін.
Хвилю ініціював чеський політик Їндржіх Райхл, лідер партії PRO. Він належить до найгучніших критиків допомоги Україні, українських біженців та санкційної політики щодо росії. 13 серпня 2026 року він опублікував перший допис під заголовком «Лист медсестри». За його словами, авторка листа – реальна медична працівниця, однак її ім’я він не називає, аби її захистити. У тексті – цілий набір знайомих звинувачень на адресу українців. Авторка розповідає про українських пацієнтів у травмпункті, де вона, як заявлено, працює. Вона пише, що українських пацієнтів у відділенні вже нібито майже стільки ж, скільки чеських, а іноді й більше. Серед травм, за її словами, часто трапляються наслідки алкогольного сп’яніння, ДТП, бійок, нападів, ножових та вогнепальних поранень. Згадуються навіть нібито кримінальні розбірки між українцями.
Є й мовна претензія. Авторка стверджує, що навіть після чотирьох років перебування в Чехії багато українців не вчать чеську, тому медичні документи нібито доводиться вести українською, а медпрацівникам рекомендують вивчати українську мову.
Важливо: у публікації всі звинувачення та згадані випадки залишаються твердженнями анонімної авторки. Райхл не наводить статистики конкретної лікарні, даних поліції, медичних реєстрів чи іншого незалежного джерела, яке дозволило б перевірити ці цифри та висновки. Це принципово важливо.
Пост за лічені дні набрав понад 20 тисяч реакцій, близько 2,7 тисяч коментарів і понад 8,5 тисяч поширень. Для політичного Facebook це справді велике охоплення. Тому політик одразу використав цей успіх для продовження.
Історії пішли колом
І вже 18 серпня опублікував новий допис «Лист стоматологині». Політик заявив, що попередній пост (згаданий «Лист медсестри») перетнув мільйон переглядів, а його електронну скриньку після цього буквально «засипали» подібними історіями. Тож він оприлюднює випадок, який його зачепив. Йдеться нібито про українську стоматологиню, яку, за словами авторів листа, найняли до чеської клініки та допомагали їй пройти професійну апробацію.
Стверджується, що напередодні українській лікарці надали майже сім тижнів оплачуваної відпустки із зарплатою понад 70 тисяч крон чистими на місяць. Після успішного складання виник конфлікт: лікарка ніби вимагала ще відпустку, а після відмови нібито залишила робоче місце, заявила про напад і пограбування, після чого справа дійшла до поліції та обшуку будинку роботодавців. Але знову ж таки, у дописі немає судового рішення, результатів розслідування чи іншого незалежного підтвердження, яке дозволило б встановити, що саме відбулося. Тому подавати цей лист як встановлений факт є маніпулятивним.
Проте Райхл уже робить із цієї історії загальний висновок. Він пише, що погіршення ставлення чехів до українських біженців нібито не пов’язане з ксенофобією чи його власними публікаціями, а є наслідком поведінки самих українців. Тобто історія використовується для підтвердження тези, яку автор уже сформулював наперед. Головне – викликати емоції. Другий допис також швидко набрав близько 9 тисяч реакцій і понад 2 тисячі поширень.
Мільйони переглядів як «доказ»
Політична комунікація пана Райхла значною мірою побудована на соцмережах, де він регулярно звертається безпосередньо до своєї аудиторії. Тому ці дописи варто сприймати не як випадкові повідомлення приватної людини, а як частину політичної комунікації конкретного політика.
Згаданий мільйон переглядів (першого поста з чергової хвилі) створює враження, що йдеться про щось надзвичайно масштабне. Але охоплення показує лише те, скільки разів контент побачили. Воно нічого не говорить про достовірність описаних у ньому тверджень. Після першого листа Райхл заявляє, що отримав подібні історії від поліцейських, лікарів, працівників соціальної сфери та продавців. Так закладається фундамент для наступного етапу антиукраїнської інформаційної кампанії. Перший текст ніби доводить, що «проблема існує», велика кількість реакцій створює відчуття суспільного підтвердження. А потім нові листи подаються як підтвердження першого. Фактчекери описують таке явище, як «інформаційна петля».
Обидва тексти побудовані за схожою схемою: людина з професії, яка викликає довіру, нібито описує те, що бачить щодня. Медсестра – про лікарню, стоматологиня – про медичний бізнес. Після цього конкретний випадок перетворюється на ширший висновок про українців у Чехії.
Але мільйон переглядів не перетворює анонімний лист на статистику. Так само дві, десять чи навіть сто подібних історій не дають автоматичного права робити висновок про поведінку сотень тисяч людей. Щоб говорити про реальний масштаб явища, потрібні дані – статистика поліції, лікарень, страхових компаній, трудового ринку, судів тощо.
Варто наголосити
Зрозуміло, що не всі описані проблеми не мають місця в Чехії. Ніхто не каже, що з українцями не трапляється окремих випадків бійок, аварій, відсутності страхування та інших ситуацій. Якщо хтось сів за кермо п’яним – це проблема. Якщо людина вчинила злочин – має відповідати за законом. Якщо між роботодавцем і працівником виник конфлікт – його мають вирішувати правоохоронні органи та суд. Але конкретна проблема не стає автоматично характеристикою всієї української громади.
Нелегальне працевлаштування – взагалі масштабна проблема Чехії, проте навіть урядовцями визнано, що відповідальність за це – часто на роботодавцях. Скільки трапляється випадків, коли людина впевнена, що працює офіційно, має угоду, а згодом дізнається, що за неї роботодавець не сплачує медичне страхування, або документи оформленні неналежним чином.
Тому важливо розділяти: конкретний випадок, твердження автора анонімного листа та політичний висновок Райхла. Його публікації – це не нейтральний інформаційний майданчик. Це політична комунікація політика, для якого тема української міграції є частиною його публічної та політичної позиції.
Головна проблема таких вірусних історій, що емоційний досвід окремої людини набагато легше поширити, ніж суху статистику. Шокуюча деталь (наприклад, 7 тижнів відпустки зі збереженою зарплатою у 70 тис) працює у соцмережах значно краще за таблицю з цифрами (наприклад, скільки українців працюють, сплачуюють податки та сприяють розвитку чеської економіки). До речі, цікаво, де такі зарплати мають стоматологи?!
Ще раз. Якщо хтось із українців порушив закон, обманув роботодавця, керував автомобілем напідпитку чи вчинив інший злочин – це має розглядатися як конкретна справа конкретної людини. Але перенесення поведінки конкретної людини на всю національну групу – вже зовсім інша історія.
Читайте також:
Робота у Чехії “начорно”, тобто нелегально, без договору: якими є невигоди та ризики
Процес звільнення у чеського роботодавця: про що потрібно пам’ятати
У Чехії — «землетрус» політиків та суспільства на тему українців
