Війна росії проти України неабияк впливає на суспільні настрої у країнах Центральної Європи. Виникають різноманітні, часто абсолютно абсурдні, звинувачення, фейки та “страшилки”, які покликані посіяти недовіру до українців. Наприкінці серпня фейкові повідомлення були пов’язані, зокрема, зі спогадами словаків та чехів про 1968 рік — мовляв, у окупації були винуваті українці, а не росіяни.
Також чимало словаків відмовилися від служби в армії через фейкове повідомлення про те, що їх змусять воювати проти Росії. У польських соцмережах знову фігурувало повідомлення про те, що президент України Володимир Зеленський “за гроші поляків купив готель на північному Кіпрі”. А хтось цілком серйозно повірив у жарт, що українці за наказом “міністерства копуляції” зобов’язані запліднювати польок, а українки — зваблювати чоловіків.
До вашої уваги — дванадцятий дайджест фейків та їхнього спростування у Словаччині, Чехії та Польщі в рамках спільного проекту видань “Новини зі Словаччини”, “ProUkrainu” (Чехія, у співпраці із громадською організацією ProUA) та “Наш вибір” (Польща).
СЛОВАЧЧИНА
Як прокремлівський фейк змусив десятки тисяч словаків відмовитися захищати свою країну
Одним із найпоширеніших фейків від початку повномасштабної війни стала дезінформація про нібито мобілізацію словацьких чоловіків до війни в Україні. Через це у 2023 році понад 60 тисяч словаків подали заяви про відмову від служби.
Головним джерелом цієї неправдивої інформації стала Facebook-сторінка Bádateľ, яка на початку 2023 року опублікувала документ з офіційного сайту МВС — матеріал окружного управління в Банській Бистриці під назвою «Основні завдання у сфері оборони держави на 2023 рік». У документі йшлося про заплановані навчання з виконання завдань після введення воєнного стану та мобілізації Збройних сил у взаємодії з МВС та Міноборони.
Автор публікації застосував маніпулятивну техніку дезінформації, риторично запитавши, чи й далі хтось вважає новини про «можливу мобілізацію» лише безпідставним залякуванням. Маніпуляція спрацювала — читачі сторінки піддалися паніці й повірили, що їх мобілізують на війну з Росією. МВС тоді відразу спростувало фейк, пояснивши, що подібні навчання у Словаччині проводяться вже десятиліттями й відбуваються двічі на рік. Вони не мають жодного стосунку до війни в Україні й стосуються перевірки обороноздатності держави. Для цивільних це лише адміністративні процедури, а практична частина залучає професійних військових. Крім того, навчання відбуваються у вибраних округах, а не по всій країні, як писав Bádateľ.
Намагаються відкликати заяви
Втім, наслідки виявилися відчутними. За даними Hoaxy a podvody, у 2023 році понад 60 тисяч словацьких чоловіків підписали відмову від можливої військової служби, тоді як у 2021 році таких було лише 85, а у 2022 — близько тисячі. Частина з них тепер намагається відкликати свої заяви, адже з 1 липня 2025 року набув чинності закон про створення Національних оборонних сил. Вступити туди можуть тільки ті, хто не відмовився від обов’язку захищати країну, тож необхідно подати відкликання відмови. За даними Міноборони, уже 70 чоловіків переглянули своє рішення, серед них і депутат парламенту від Smer-SD Ріхард Ґлюк.
Томаш Валашек із «Прогресивної Словаччини» зауважив, що таким кроком Smer лише частково компенсує шкоду, завдану поширенням фейку про нібито плани відправляти словаків воювати в Україну. Ця тема стала одним із ключових інструментів прокремлівської пропаганди. Мета фейку — посіяти паніку, переконати, що Словаччину можуть втягнути у війну через вигадану «масову мобілізацію», нав’язати ідею завершення війни на умовах Росії та підірвати довіру до державних інституцій.
Фейк про події 1968 року: українці нібито переважали в окупаційних військах
Напередодні річниці подій 21 серпня 1968 року поширювався фейк, що українці нібито відігравали більшу роль у вторгненні військ Варшавського договору до Чехословаччини та окупації, ніж росіяни. Про цю тенденцію повідомила фактчекінгова платформа Demagog. Наприклад, цю інформацію опублікував на своїй Facebook-сторінці словацький євродепутат із відверто проросійськими поглядами Лубош Блага. У відеозверненні він зауважив, що у серпні 1968 року йшлося не про російське вторгнення, а важливу роль у тодішньому СРСР відігравали українці.
Ще у 2023 році Міністерство закордонних справ Словаччини застерегло від фейку про перевагу українців: «Окупація, яку чехи та словаки пережили 21 серпня 1968 року, принесла страх і жах по всій країні. Сьогодні, однак, поширюються дезінформації, що намагаються спотворити або виправдати ці події». У тексті далі йдеться, що більшість окупаційних військ в серпні 1968 року складалася із радянських солдатів. В армії СРСР, звісно, були й військовослужбовці української національності. Але Україна була насильно включена до складу Радянського Союзу після того, як у 1919-1920 роках її окупували більшовики. Проте не було підрозділів, сформованих виключно за національною ознакою. У радянській армії дивізії складалися з військовослужбовців різних національностей.
В радянській армії національності не були важливими
Demagog також розвінчав міф про те, що нібито у складі окупаційної армії було більше українців, ніж росіян. Національний склад радянської армії невідомий. Загалом до Чехословаччини вдерлися війська радянської, польської, угорської та болгарської армій. Історик Петр Яшек з «Ústavu pamäti národa» підкреслює, що важливішими за національність були питання командування та політичного рішення. Ці війська прийшли в рамках зовнішньополітичної лінії та доктрини СРСР, і це — важливіше. Історик Мартін Славік зі спілки «Living Memory» додає, що питання національного складу радянської армії у 1968 році було «абсолютно неважливим».
Крім того, розповсюджувався фейк, що окупацію нібито ініціювали українські керівники, адже тоді на чолі СРСР стояв Леонід Брєжнєв з України. Насправді Брєжнєв вважав себе росіянином. Про це ми вже детально писали в дайджесті, який доступний за посиланням.
Про вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини в Радянському Союзі вирішував вищий орган влади – Політбюро ЦК Комуністичної партії. До його складу, окрім Брєжнєва, входили п’ятеро представників з Росії, один з Білорусі, один з Латвії та троє з України. Історик Ян Пешек зазначає, що члени Політбюро діяли у «радянському дусі», а не за національністю.
ЧЕСЬКА РЕСПУБЛІКА
“В окупації Чехословаччини винні українці”: соцмережами шириться давно спростована брехня
Щороку подібна тема, як і у Словаччині, у двадцятих числах серпня вигулькує і у чеському сегменті соцмереж. Абсурдні звинувачення українців у вторгненні до Чехословаччини у 1968 році публікують представники ультраправого або ультралівого політичного спрямування, відомі своєю прихильністю до Москви. Наприклад, такий допис вкотре поширила у Facebook кандидатка до парламенту від партії SPD Зузана Маєрова.
Нагадаємо, 21 серпня 1968 року війська країн Варшавського договору, передусім СРСР, а також Болгарії, Польщі, Угорщини та Східної Німеччини, увійшли до Чехословаччини. Радянські війська залишилися у ЧССР аж до початку 1990-х років. Ця дата у Чехії вважається днем національної трагедії. Тривалий час присутність військ СРСР чехи називали “російською окупацією”. Однак з подачі комуністів кілька років тому переважно у соцмережах почала просуватися теорія, що це була “українська окупація”. Мовляв, радянське Політбюро тоді переважно складалося з українців. І що солдати та офіцери військ, які 21 серпня 1968 року придушили Празьку весну, були українцями.
«Дуже небезпечно, якщо ми вибираємо з історії лише те, що зручно. Сьогоднішній день особливо закликає нас згадати кілька незаперечних фактів. У ніч з 20 на 21 серпня 1968 року окупацію Чехословаччини розпочали не ЛИШЕ РОСІЯНИ, а й українці, поляки, угорці, болгари та німці! Війська Варшавського договору. Керівництво Радянського Союзу було не ЛИШЕ РОСІЯНАМИ, а й представниками інших національностей, і навіть абсолютну більшість у Політбюро складали УКРАЇНЦІ», – заявила Маєрова 21 серпня 2025 року на своєму профілі у Facebook, як і минулого чи позаминулого року.
Допис Маєрової зібрав понад тисячу коментарів та понад шість сотень поширень. Вона додала ще більше брехні: «У 1968 році нас фактично окупували українці. Ми плюємо на росіян – ми звинувачуємо їх в окупації 1968 року, тоді як представник Росії був єдиним, хто брав участь у прийнятті рішень Політбюро, і він був проти. Представник Литви утримався, і делегація з 7 українців на чолі з Брежнєвим прийняла рішення…».
Фейк почали просувати чеські комуністи кілька років тому
Маєрова не єдина, хто у зв’язку із серпнем 1968 року згадує українців як окупантів. Першими цю теорію почали просувати чеські комуністи у 2017-2018 роках, нагадує видання ProUkrainu. Тоді Комуністична партія Чехії й Моравії мала значну фракцію у парламенті та, відповідно, часті цитати у мас-медіа.
Етнічний склад радянського Політбюро майже повністю відрізнявся від того, який наводить Майєрова. «Окрім Леоніда Брєжнєва, щодо якого незрозуміло, чи вважав він себе українцем, чи росіянином, у Політбюро в 1968 році фактично було троє українців (Микола Підгорний, Дмитро Полянський та Петро Шелест), один білорус (Кирило Мазуров), один латиш (Арвідc Пельше), а також загалом п’ять корінних росіян (Ґеннадій Воронов, Андрєй Кірілєнко, Алєксєй Косиґін, Міхаіл Суслов та Алєксандр Шелєпін). Таким чином, баланс сил не був зміщений на шкоду росіянам і на користь українців чи інших національностей», – заявив сервер Demagog у великому дослідженні з цього питання. Наприклад, у російській Вікіпедії перелічені всі члени Політбюро з моменту його створення, включаючи період, протягом якого вони у ньому працювали.
Брєжнєв був росіянином, і в Політбюро не було “росіянина, який був проти”
Питання національності Леоніда Брєжнєва є суперечливим. Він народився в Україні, але батьки його були росіянами. В деяких документах (наприклад, у паспорті 1947 року або в нагородному списку 1943 року) його національність була вказана як українська, а в інших (наприклад, у документах, що підтверджують нагородження орденом 1943 року, або в документах про призов 1928 року) він був вказаний як росіянин. Сам Брєжнєв чітко висловився про своє походження: «Я росіянин за національністю, я природжений пролетар за походженням, металург за спадщиною. Це все, що відомо про моє походження», – цитує Олександр Голубєв власні слова Брєжнєва з його мемуарів на російському сайті Litres.
Твердження про нібито єдиного росіянина у Політбюро, який голосував проти вторгнення, абсолютно недоведене і, ймовірно, брехливе. Її поширив кілька років тому колишній очільник чеських комуністів Войтєх Філіп. «Історія 1968 року стовідсотково сфальсифікована. Ніхто не напише, що вся ідея базується на антиросійській позиції. У радянському Політбюро на той час був лише один росіянин, який голосував проти. Брежнєв був з України. Основною силою армій вторгнення були українці», – стверджував Філіп у інтерв’ю британській газеті The Guardian.
Брехня супроводжувалась і графікою, на якій зображено нібито 12 членів Політбюро, що складалися з шести українців, двох білорусів, одного узбека, одного єврея та одного (знову ж таки, безіменного) росіянина, які нібито голосували проти. Але Політбюро ніколи не працювало в такому складі.
“Неіснуюча Україна” раптом мала “великий вплив”
Чеські проросійські дезінформатори стверджують, що Україна мала централізовану владу по всьому Радянському Союзу в 1968 році. Однак тут вони суперечать самі собі, бо в усіх інших випадках вони наголошують на нібито неіснуванні України, що це “штучно створена держава без власної історії”. Або що України взагалі не існує, оскільки її кордони нібито не були зареєстровані, а отже, її територія є власністю Росії як правонаступниці СРСР тощо.
Фейкові повідомлення комуніста Філіпа були проаналізовані та спростовані чеським істориком Петром Блажеком. «У той час радянським блоком керував Радянський Союз. Принцип управління комуністичною системою був централізованим, він був схожий на армію, і не йшлося про те, хто якої національності, це була система, яка базувалася на комуністичній номенклатурі, – розповів він у інтерв’ю Чеському радіо. – Говорити, що держави, які вийшли з-під радянської влади, які самі були окуповані СРСР, такі як балтійські республіки та Україна, несуть відповідальність за те, що зробило радянське керівництво — це нісенітниця».
У кожному випадку, головний наказ про окупацію Чехословаччини був виданий у Кремлі, і окупаційні війська діяли саме в російських інтересах. Метою вторгнення було перешкодити ризикам виходу Чехословаччини з-під сфери впливу саме Москви, а не столиці будь-якої іншої країни.
ПОЛЬЩА
Чи справді Володимир Зеленський придбав готель на Кіпрі? Фейк про те, «на що президент України витрачає західну допомогу»
До польського сегмента соцмереж повернувся фейк про те, що Президент України Володимир Зеленський нібито придбав Vuni Palace, готель з казино у турецькій частині Кіпру. Вперше таку інформацію поширювали у червні 2024 року. Зараз же у Facebook поширюється уривок з відео з червня 2024 року польського журналіста Лешека Шимовського. Він, з посиланням на неназвані турецькі видання, заявляє, що Володимир Зеленський «у травні 2024 року на одному з курортів у турецькій частині Кіпру придбав готель, який має казино». Своє зацікавлення темою чоловік пояснив тим, що йому стало цікаво, «що відбувається з грошима, які так щедро передаємо Україні». Шимовський припустив, що кошти, а саме 700 млн злотих, за які Президент України нібито придбав готель, пішли саме з фінансової допомоги європейських країн Україні. А в самому дописі напряму заявляється, що готель «придбали на гроші поляків».
Ще у 2024 році як польські, так і закордонні фактчекінгові видання спростували фейк та зазначили, що жодних доказів такої купівлі немає. Інформацію про купівлю готелю спростував президент Кіпру Нікос Христодоулідес та представник власників готелю, групи компаній «Оскар». Крім того, посольство України в Республіці Кіпр опублікувало заяву з цього приводу. Воно заперечило, що президент придбав готель і казино, і назвало це пропагандою, яка поширюється Росією.
Поширення такого типу фейків має на меті не тільки послаблення авторитету Президента України, але й також посилення серед пересічних громадян думки, що Україна — корумпована, а всі гроші, які надаються їй західними союзниками, йдуть до кишень політиків. Як наслідок це може призвести до зменшення рівня підтримки суспільствами продовження надання допомоги Україні.
Українці мають «запліднювати польок»? Demagog перевірив «розпорядження» фейкового міністерства
У мережі зʼявився допис, який поширює інформацію нібито від українського міністерства копуляції та фертильності. Згідно з дописом, «усі українці, які проживають за кордоном, мають законодавчий обов’язок запліднити якомога більше польських жінок, а українки зобов’язані спокусити щонайменше двох чоловіків». Наприкінці допису зазначається, що джерелами інформації є популярний новинний портал Onet та інтернет-сторінка Demagog.
Насправді українці, які проживають за кордоном, не могли отримати такого розпорядження від «Міністерства з питань копуляції та фертильності» – головним чином тому, що в українському уряді такого міністерства немає і ніколи не було. У дописі зазначено, що автором описаного плану, який має вирішити демографічну кризу, є неіснуючий «міністр Рафаель Теркельтауб-Попченко».
Реальним аналогом польського Міністерства сім’ї, праці та соціальної політики в Україні є Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності, яке також не ухвалювало та навіть не запропонувало подібного розпорядження. Інформація про фейкове розпорядження також ніколи не зʼявлялась ані в Onet, ані у Demagog. Джерелом допису є сатиричний профіль у Facebook.
«Як редакція, ми вважаємо, що поширення неправдивої інформації, замаскованої під жарт, є безвідповідальним. Жарти, вирвані з контексту, можуть поширюватися та призводити до дезінформації», – зазначають на порталі Demagog.
Спільний проєкт
Проєкт реалізується організаціями “Наш Вибір”, “Новини зі Словаччини” та ProUA (у співпраці з виданням ProUkrainu) і співфінансується урядами Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини через ґранти Вишеградського фонду. Місія фонду — підтримувати ідеї сталого регіонального співробітництва в Центральній Європі.
