Анна Волошина — українська вчителька з понад 18-річним стажем педагога. Після початку повномасштабного вторгнення вона переїхала до Чехії, де вже другий рік працює в системі місцевої освіти. За цей час Анна встигла викладати в кількох школах, проводити підготовку дошкільнят і навіть організовувати заходи для української громади. У відвертій розмові вона поділилася спостереженнями у чеській школі та порадами для батьків, дітей і колег — як українських, так і чеських.
«Українські діти невиховані?» — просто різниця у ментальності
Анна згадує, що одним із перших викликів для неї у чеській школі стало судження про «невихованість» українських дітей. «Я намагалася зрозуміти, в чому саме українські діти невиховані?» — розповідає вона. І додає: насправді йдеться про різницю у виховних підходах.
«Чеські діти можуть під час уроку просто встати й вийти — по серветку, по воду, або й просто так. І це вважається нормою. У нас в Україні це б сприйняли як неповага», — каже Анна. Вона згадує, що на перших педагогічних радах її дивувало, як учителі можуть їсти. «Я звикла, що це неприйнятно. Але тут — це не про неповагу. Це про те, що людина має вісім уроків і фізіологічну потребу», — розповідає Анна, яка тепер сама по іншому дивиться на такі речі і вважає дуже правильними.
В інтерв’ю пані Анна поділилася своїм досвідом пошуку роботи за спеціальністю і як їй вдалося зберегти професію вчительки після переїзду до Чехії з початком повномасштабної війни. Українські вчителі стикаються з проблемою працевлаштування через те, що відповідавти умовам на посаду педагога іноземцям дуже складно. Проте своїм прикладом вчителька з України доводить, що це можливо. Її історія — це приклад сили та віри в покликання, яке не зникає навіть у новому домі.
Окрему увагу у розмові приділили різниці у менталітеті не тільки дітей, а і вчителів. Подекуди педагогічний підхід чеських вчителів відрізняється від того, до якого звикли українці, і це також стає частиною адаптації й для самих педагогів.
Детальніше про поради щодо адаптації до чеського освітнього середовища дивіться у повній розмові в нашій студії на ProUkrainu.
Навантаження в українській школі — завелике
Викладаючи українську мову в одній із празьких шкіл, Анна зіткнулася з реакцією адміністрації: «Мене неодноразово просили «збавити оберти». Я намагалася дати все одразу, як звикла в Україні. Але тут принцип інший — менше, але якісніше».
На думку Анни, чеська освіта більше орієнтована на емоційний комфорт і співпрацю. «Грайливі методики, командна робота, проєкти — це основа. Учитель не просто викладає, а взаємодіє».
Цікавий нюанс: у чеських школах домашнє завдання не має бути обов’язковим і не підлягає оцінюванню. «Я можу дати підготувати презентацію чи реферат. Але за це не можу поставити оцінку. Можу написати похвалу батькам — і все», — пояснює вчителька.
До речі, про оцінки: у Чехії найвища оцінка — 1, а найнижча — 5. Анна використовує й «м’якіші» варіанти — типу «1–», щоб показати учневі: ти молодець, але є куди рости.
Поради українським батькам у Чехії
- Читайте пошту. Чеські вчителі не дають свій номер телефону й не відповідають пізно ввечері. Вся комунікація відбувається через електронну пошту або шкільні системи — наприклад, Bakaláři чи Edookit.
- Адаптація — процес довгий. Не бійтеся, якщо дитина «повернеться» на рік назад. «Я так зробила зі своєю донькою, і не шкодую. Вона була психологічно виснажена, а повторення матеріалу дало їй час на адаптацію», — ділиться Анна.
- Користуйтеся допомогою. Якщо дитина потребує адаптації, є можливість звернутися в українські центри. У Празі працюють організації, які безкоштовно надають психологічну підтримку — наприклад, центр «Світло», де сама Анна викладає. Там же для діток, які тільки збираються до школи, працюють підготовчі курси до школи. На різних заходах можна познайомитися з українськими дітьми і знайти друзів.
- Пишіть листи. Якщо вашу дитину не беруть до школи або ви зіштовхуєтесь з проблемою — звертайтесь письмово. «Кілька офіційних відмов — і з ними вже можна йти до магістрату», — наголошує вчителька.
- Слідкуйте за емоційним станом дитини. «Булінг — це не завжди побої чи образи. Часто — це ігнор. А це ще страшніше. Якщо дитині некомфортно — змінюйте школу».
Як потрапити на роботу до чеської школи?
Анна радить українським вчителям:
- Почати з вивчення чеської. Мінімальний рівень — B2. Але часто все залежить від директора школи.
- Пройти нострифікацію диплома.
- Не боятися починати з простих кроків — асистенства, гуртків, волонтерства.
«У Чехії нестача вчителів. Особливо тих, хто хоче і вміє працювати з дітьми», — каже Анна Волошина.
Поради чеським вчителям — від української колеги
Головне, що Анна радить чеським колегам щодо роботи з українськими дітьми-біженцями — бути емпатичними. «У класах, де класний керівник справді переймається — діти приймають новеньких. Це відчувається миттєво. Вчитель — це серце класу. Як він налаштований — так і діти».
Анна зізнається: прогнозувати майбутнє українських дітей важко. «Європейці звикли планувати. А ми — живемо сьогоднішнім днем. У кого є можливість повернутися додому — добре. Хто залишається — має адаптуватися».
Головна порада: не тиснути на дітей. Це стосується і педагогів, і батьків, які прагнуть, щоб діти одночасно вчилися і в чеській школі, і в український. «Якщо ваша дитина ходить до чеської школи — дайте їй це прожити. Не варто тягнути водночас дві повноцінні системи. Це надмірне навантаження».
Матеріал підготовлено громадською організацією ProUA z. s. в рамках «Програми підтримки діяльності національних меншин та інтеграції іноземців на території столиці на 2025 рік». Проєкт реалізується за фінансової підтримки міста Прага.
Читайте також:
Як вступити до середньої школи у Чехії?
Розплющити очі: дитяча книга про українську дівчинку у чеській школі
Чеське телебачення зняло сюжет про успіхи українських дітей у науці, спорті й мистецтві
Чесько-український “шкільний” словничок
