З 5 по 14 грудня у Брно відбудеться фестиваль «Дні українського фільму», протягом якого в кінотеатрі Art буде можливість подивитися сім українських ігрових та документальних фільмів. Тиждень українського кіно вже проходив у столиці Чехії – Празі.
Цьогорічні покази розпочнуться із ігрового фільму-новинки «Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука. До секції ігрових фільмів також увійшли «Атлантида», «Пекельна коругва, або Різдво Козацьке», «Бачення метелика», «Толока». Любителі документального кіно оцінять стрічки «Жива ватра» та «Цей дощ ніколи не скінчиться», яким завершиться фестиваль.
Детальну програму можна знайти на сайті кінотеатру Art, анонси до кожного фільму та рецензії можна прочитати на сайті ProUkraїnu.
Стрічки, які покажуть у рамках фестивалю «Дні українського фільму» та рецензії
Памфір
Мешканці глухого карпатського села готуються до традиційного маскараду – маланки. Саме тоді, після місяців роботи за кордоном, додому повертається Леонід, якого ніхто не називає інакше, як Памфір. Сім’я — це все для незграбного, небагатослівного чоловіка, який рідко посміхається. Коли його син Назар потрапляє в біду, Памфір не вагається, він вирішує повернутися до свого темного минулого й ризикнути востаннє… Дмитро Сухолицький-Собчук вміло поєднує елементи античної трагедії, вестерну та трилера. Він переносить на екран одну з найхаризматичніших героїв останнього часу.
Жива ватра
Сніг починає танути і весна сповіщає про свій прихід. Троє карпатських вівчарів, як їхні батьки й діди, вирушили зі своїми стадами в самотню кількамісячну прощу горами. Ностальгічний, містичний трактат про професію минулої епохи, яка незабаром може бути знищена цивілізацією.
Атлантида
Рік 2025. Після завершення російсько-української війни схід України став пустелею, непридатною для життя. Сергію, колишньому військовому, який страждає на посттравматичний синдром, важко звикнути до нової реальності. Його країна в руїнах, а особисте життя розірване. Після зупинки заводу, на якому він працює, доля несподівано заносить його до складу волонтерської місії «Чорний тюльпан», яка займається ексгумацією жертв війни. З Катею, яку він зустрічає на місії, приходить надія на краще майбутнє. Чи навчиться він жити без війни і прийме себе таким, який він є? Ця стрічка знята без професійних акторів. «Це було навмисне, — розповідає автор Валентин Васянович, — я хотів зняти тих, хто справді воював. У них це видно в очах, у поведінці». В головній ролі побачимо Андрія Римарука, який служив у розвідці, фельдшера Людмилу Білек і Василя Антоняка, який воював добровольцем у батальйоні «Айдар». Прем’єра фільму «Атлантида» відбулася на 76-му Венеціанському міжнародному кінофестивалі, де він отримав перший приз у секції «Горизонт».
Пекельна хоругва або Козацьке Різдво
«Пекельна хоругва» — це різдвяна історія про хороброго козака Семена, який намагається вибратися з лап диявола. Він хоче врятувати не тільки себе та свою родину, а й дотримати слова козака, яке диявол виманив у нього. Козаки проливають свою кров за інших і боронять свою землю своїми тілами. Тому їм прощаються всі гріхи, і вони потрапляють у рай після смерті. Диявол не хоче миритися з таким наказом, тому він закладає парі зі Святим Петром, що той перехитрить козаків. Якби йому це вдалося, то козацький рід загинув би, а він сам став би господарем на Землі. А Семен не повинен цього допустити.
Бачення метелика
Ліля, яка є воїном української армії, повертається з кількамісячного полону на Донбасі, де її утримували тамтешні сепаратисти. Жорстоке поводження завдало їй травм, її мучать болісні сни. Як фахівець з аеророзвідки, вона бачила події на фронті з ракурсу безпілотника. І як дружина в цивільному житті, вона тепер сприймає весь навколишній світ з такою ж дистанцією. На зміну багатству почуттів прийшла безпорадність, на зміну людяності — машинна поведінка. Дебютна картина Максима Наконечного розповідає про невтішну жінку. Вона люто відкидає роль жертви та чутливо ставить під сумнів, наскільки гнітючим може бути існування в суспільстві, охопленому війною.
Толока
Це — екранізація Шевченкового вірша «У тієї Катерини хата на помості…» режисера Михайла Іллєнка, вийшов у 2020 році. Катерина приречена багато століть чекати повернення брата з полону. Вона не старіє і не втрачає надії. Після кожного випробування долі вона знову стає на ноги, знову і знову піднімає свій будинок з руїн. Життєвий вік української хати зазвичай короткий – від війни до війни.
Цей дощ ніколи не закінчиться
Війна загнала Сулеймана в усі кінці світу. Одному з братів вдалося потрапити до Німеччини, другому з родиною — в Україну, третій перебуває в Іраку, а четвертий залишився в Сирії. Розірвані родинні зв’язки пов’язує Андрій, який намагається налагодити контакт з усіма членами родини. Однак він знову опиняється в центрі війни, у якій вирішує допомогти місцевим жителям як волонтер Червоного Хреста. Документальний фільм простежує тонку межу між війною та миром, традиціями та прогресом, контрастуючи між географічною розділеністю та родинною єдністю. У візуально вишуканих і захоплюючих чорно-білих композиціях він представляє образ людини, яка стає просто точкою на карті основних геополітичних подій.
Уже сьомий рік поспіль Українська ініціатива Південної Моравії проводить Українські дні в Брно, під час яких відбуваються виставки, дискусії, кінопокази. Цьогоріч більший акцент — на Днях українського кіно. Проте хочемо нагадати, що в Українському центрі триває фотовиставка «Архітектура пізнього соціалізму в Україні та Чехії».
«Дні українського фільму» відбуваються за підтримки Velvyslanectví Ukrajiny v ČR, громадської організації Ruta z.s., Ukrajinský žurnal, Kino Art, Město Brno, JMK.
