Перші тижні з’являлось багато відео з проукраїнських мітингів херсонців. Але згодом повідомлень про життя звичайних людей в окупації ставало все менше. Після відключення українських мобільних операторів південь України взагалі опинився в інформаційній ізоляції. Тому свідчення людей, які змогли евакуюватись звідти – важливе документування дій російських окупантів. Як опинився Херсон в окупації – розповідає Тетяна Фінкевич.
Дивіться чергову історію в документальній серії “Українці про війну”.
Історія Тетяни – розбите серце дружини та матері. Її родині вдалося евакуюватись з Херсону до повної блокади міста. Чоловік і старший син лишилися в Україні, вона з ще двома дітками поїхала в Чехію. Тетяна зізнається, що не відчуває спокою навіть в безпеці.
Почалося найгірше – війна…
- Зранку 24 лютого прокинулася від вибухів в місті. Вже за півгодини побачила в соцмережах, що почалися вибухи в різних регіонах України. Бомблять Харків, Київ, вибухи в Борисполі, Сумах, Чернігові… Зрозуміла, що почалося найгірше – війна.
…Херсон тримався кілька днів. За цей час загинула тероборона міста. Трагедія сталася в Бузковому парку. Люди зустріли росіян пляшками із запальною сумішшю. Російські війська розстріляли молодих людей їх з великокаліберної зброї. Це були страшні дні, коли тіла людей лежали в парку, городяни не могли підійти, комунальні служби не могли забрати і поховати.
В той страшний день тіла розстріляних людей бачили по всьому місту. Мешканці Херсону повідомляли, наприклад, що в тому чи іншому районі стоїть розстріляний автомобіль. В ньому орієнтовно троє загиблих… На виході з такого-то парку лежать тіла чоловіка і жінки приблизно такого віку… Десь поряд з під’їздом за такою адресою лежать тіла загиблих… Скільки їх було загалом – сказати важко.
Напередодні велись запеклі бої на Антонівському мосту. Українські військові сміливо його захищали. Мешканці Херсона допомагали, як могли. Волонтери привозили пальне. Але вони потрапляли під обстріли і опинялися в лікарні.
… Росіяни не могли зрозуміти: чому їх не зустрічають з квітками, не несуть хліб-сіль. Вони розраховували, що херсонці, якщо не зрадіють окупації, то хоча б змиряться з долею. Але люди протистояли як могли, тривалий час виходили на проукраїнські мітинги вже в окупації. Херсон – героїчний!
Виїхати можна було тільки перші два дні. Потім виникли серйозні перешкоди. Російські окупанти ставили блок пости і перекривали шляхи. Херсонці і зараз намагаються вирватись з Херсону. Проте це можливо тільки в бік Криму. Але жахливі перевірки: під особливою увагою чоловіки. У всіх великий ризик потрапити до фільтраційного табору.
В різний час з Херсону виїхала орієнтовно половина жителів.
Херсон переживає нестачу продуктів
З перших днів і тижнів в окупації Херсон відчув голод, виникли проблеми з продовольством, ліками. Херсонський хлібозавод випікав, як зазвичай, багато хліба. Але доставити його до місць продажу виявилося неможливим. Машини не могли виїхати. Треба мати сміливість що б в такій ситуації почати розводити хліб по місту, де їздять танки окупантів, де ходять ворожі солдати. Проте знайшлись волонтери, які доставляли хліб із заводу і роздавали городянам безкоштовно.
Херсон був заблокований повністю, продукти не підвозились. Люди не могли нормально харчуватись, вони не мали найнеобіхднішого. Не було ліків. Порятунком стали місцеві виробники. “Данон” безкоштовно роздавав людям йогурти та іншу свою продцуцію. Чорнобаївська птахоферма налагодила доставку яєць і курей.
Херсон в окупації: постійна загроза життю
- З перших днів окупації в Херсоні було страшно, а зараз – страшніше. Росіяни приходять додому до месцевих, виводить, садять в автомобілі і везуть в невідомому напрямку. Люди зникають. Потім з’являються відео, де херсонці побиті дають якусь інформацію для пропогандистський каналів. Я бачу на них синці, виснажений стан. Видно страждання цих людей. Але я не бачу зради навіть під тортурами.
Зараз російські окупанти ведуть себе нахабно. Багато дезінформації та маніпуляцій. Місцеве населення схиляють на бік росії. Розповсюджують певні наративи: “українцям до вас байдуже”, “Україна живе своїм життям”, “Ви вже відрізані”. Росіяни хочуть насадити думку, що краще в безпеці з росією, аби не стріляли.
Всі мешканці Херсону, хто залишився, чекають українську армію. Вони розуміють, що треба пережити кілька днів під обстрілами. Але всі чекають Україну. Херсонці хочуть бути вільними. Херсон – це Україна! Херсон був, є і буде Україна!
В документальному циклі “Українці про війну” читайте і дивіться також:
Харків став більш проукраїнським ніж Львів
Як щасливе життя пані Ганни вмить змінилось єдиним бажанням – ВИЖИТИ
